Més lluny - Gossos, Javier Alvárez

Què hi ha més salvatge que la civilització?

On tothom s’aixafa, cares que no tenen nom

No vull ser civilitzat, la ciutat m’espanta

Enmig de la diagonal oblido cap on anava bé, no canviaré mai

Cada cop que tanco els ulls em sembla que sóc més lluny

Cada cop que tanco els ulls

No em parlis de felicitat no conec ningú molt afectat

Què hi ha més salvatge que la civilització?

On tothom s’aixafa, cares que no tenen nom

Sóc com tothom, tampoc tinc nom, no

Cada cop que tanco els ulls em sembla que sóc més lluny

Cada cop que tanco els ulls

Quilòmetres de ciutat, un cor amb venes de quitrà

Rius on perdre’s navegant, sense pressa no hi pots anar

Cada cop que tanco els ulls em sembla que sóc més lluny

Cada cop que tanco els ulls

Tanco els ulls i m’imagino molt més lluny

Tanco fort els punys i m’imagino molt més lluny

Що дикіше цивілізації?

Де всі розчавлені, безіменні обличчя

Я не хочу бути цивілізованим, місто мене лякає

На середині діагоналі забуваю, куди йшов, ніколи не зміню

Кожного разу, коли я закриваю очі, здається, що я все далі

Кожен раз, коли я закриваю очі

Не кажи мені про щастя, я не знаю нікого, хто сильно постраждав

Що дикіше цивілізації?

Де всі розчавлені, безіменні обличчя

Я як усі, у мене теж немає імені, ні

Кожного разу, коли я закриваю очі, здається, що я все далі

Кожен раз, коли я закриваю очі

Кілометри міста, серце з прожилками дьогтю

Річки, де можна заблукати, пливучи, без поспіху туди не підеш

Кожного разу, коли я закриваю очі, здається, що я все далі

Кожен раз, коли я закриваю очі

Я заплющую очі і уявляю себе набагато далі

Я стискаю кулаки й уявляю себе набагато далі