Windlands - Golden Apes

I push myself for falling… From the crags of past and all it’s lurking ghosts.

I still can hear them calling… From the place I saw the knowledge dying…

Through grey my body is gliding, so the scent of ashes fails perception…

I’m feeling lies colliding and the sparks are clearig views to find a way…

I’m passing the windlands…

The pure and a faith…

Lost in the windlands…

Above the sky is raving for the altars we have built for false gods…

Below the waters are craving for the weak keepsake i have to leave behind…

Now I’m ready for bursting into flames and waves of a grace I give my hand…

I feel my heart is thirsting for the lands I’ve left before I stopped to breath.

I’m crossing the windlands…

The wide and the clean…

Tome in the windlands…

A face and a name get lost in the windlands…

I’m crossing the windlands…

The clear and the plain — law of the windlands…

A truth and wound find rest in the windlands…

Oblivion and peace…

Bliss of windlands…

Я намагаюся впасти… Зі скель минулого та всього цього, що ховаються примари.

Я досі чую, як вони кличуть… З того місця, де я бачив, як знання вмирають…

Крізь сірість моє тіло ковзає, тож запах попелу не сприйняття…

Я відчуваю, що брехня стикається, і іскри розкривають погляди, щоб знайти шлях…

Я проходжу повз вітряні землі…

Чистий і вірний…

Загублений у вітряних районах…

Над небом марить за вівтарі, які ми збудували для фальшивих богів…

Нижче води жадають слабкого пам’яті, яке я мушу залишити…

Тепер я готовий спалахнути полум’ям і хвилями благодаті, яку я даю…

Я відчуваю, що моє серце жадає землі, яку я залишив до того, як перестав дихати.

Я перетинаю вітри…

Широкий і чистий…

Том у вітрах…

Обличчя й ім’я губляться на вітрі…

Я перетинаю вітри…

Ясний і рівнинний — закон вітряних земель…

Правда і рана знаходять спочинок у вітрах…

Забуття і спокій…

Блаженство вітрів…