Diploma - Gloc 9

Ang pangalan ko’y Aristotle Pollisco

Nag-aral sa Binangonan Elementary School

Nagtapos sa mataas na paaralan ng Morong Rizal

Nag-aral ng kolehiyo, nagtigil

Nagpatuloy ng dalawang taon ngunit hindi po ako nakatapos ng aking pag-aaral

Mula pa nung pagkabata ako ang syang kinukutsa

Sa tambayan ng mayayabang at may laman ang bulsa

Habang ang mga katulad ko’y pinipilit na makaahon

Laging laman ng mga tawanan kailan ba makakabangon

Sa mga panghuhusga na kanilang mga mata

Pinilit kong hindi lumuha sa harapan ng iba

At ginamit ang mga pangit at kahit yan ang sinapit

Ay di ko mapapayagan tuluyan akong malait

At maubusan ng lupang aking pwedeng tapakan

Aking pwedeng lakaran, aking pwedeng tamnan

Ng mga binhing sa kalaunan ay aking pwedeng maani

At aking pwedeng masabi minsan ako ay naghari

Sa palasyo ng pangarap na aking inaasam

Walang nakahadlang kahit na may pasan pasan

Sa bawat letrang sinulat halika ika’y sumama

Sa kapirasong papel na tinuturing kong diploma

Siya si gloc-9 taga Binangonan Rizal

Isang makatang maririnig sa kahit saang lugar

At kahit 'di nakatapos ng pag-aaral halika

Ang tula kong ito ang tinuturing kong diploma

Isang kapirasong papel na pinahiran ng tinta

Parang larawang ginuhit na ginamitan ng pinta

Ng isang pintor, na inalay ang bawat araw sa buhay

Upang ang damdamin kanyang mailarawan ng tunay

At kulay na ang puhunan ay laging patak ng pawis

At ang kapalaran ay nakasaad sa mukha ng bayaning inihagis

Kara o krus ganyan ang buhay ng mga katulad namin

Mga salitang namulat binuhat sagad sa damdamin

At handang hanapin at hamakin ang nang masabi ko na akin ang

Araw na narinig ang mga sinulat kong salitang

Musmus pa lamang ay dinadalangin

Maranasan ang palakpakan kasabay ng hangin

Ayokong magtunog mayabang sa awitin na to

Pero sabihin mo sa akin kung sino pa sa larangan na to

Bukod sa taga Antipolong iniidolo ko

Wala na sigurong sasabay sa awiting kong ito kasi

Мене звати Аристотель Полліско

Відвідував початкову школу Бінангонан

Закінчив середню школу Моронга Різала

Навчався в коледжі, кинув

Це тривало два роки, але я не закінчив навчання

Він дражнив мене з дитинства

У тамбаяні пихаті й повні кишені

Поки такі як я намагаються встати

Завжди повний сміху, коли встаєш

На судження їхніх очей

Я намагався не плакати перед іншими

І використовував потворні, і навіть це сталося

Я не дозволю собі вічно бути маленькою

І закінчилася земля, на яку я можу ступати

Я можу ходити, я можу садити

З насіння я зможу зрештою зібрати

І можу сказати, що колись я царював

У омріяному палаці, якого я прагнув

Немає перешкод навіть із важким ношем

З кожним написаним листом приходь

На папірці розглядаю диплом

Він gloc-9 з Binangonan Rizal

Поета можна почути скрізь

І навіть якщо не закінчиш школу, приходь

Цей мій вірш я вважаю дипломом

Аркуш паперу, покритий чорнилом

Це як картина, намальована картиною

Художника, який присвятив кожен день життя

Так що його почуття можна охарактеризувати як справжні

І колір цієї інвестиції – це завжди краплі поту

І доля вказана на обличчі литого героя

Кара або Крус — це життя таких, як ми

Усвідомлені слова часто створюються з емоціями

І готовий шукати й зневажати, коли я кажу, що володію ним

День почув слова, які я написав

Мусмус просто молиться

Відчуйте оплески разом із вітром

Я не хочу прозвучати в цій пісні зарозумілим

Але скажіть мені, хто ще є в цій сфері

Окрім жителів Антиполонга, я обожнюю їх

Можливо, цю мою пісню ніхто не акомпанує