Window III - Glasser

The mind is a space that’s bound for change

Only you would know about it

Just like our statures expand and collapse

So too, does the average wit

Somewhere in the middle we’re broken through

And the listlessness becomes a habit

And the mind cry

Calling out in unison:

«Why does failure need me to validate its vanity»

Розум — це простір, який обов’язково змінюється

Про це знали б тільки ви

Так само, як наші статури розширюються і руйнуються

Так само й середня кмітливість

Десь посередині ми прорвані

А млявість стає звичкою

І розум плаче

Закликаючи в унісон:

«Чому невдача потребує, щоб я перевіряв її марнославство»