Kalondour - Gilles Servat

Je naquis la nuit en février

Quand le soleil passe dans l’eau

Emporté par des mers enfantines

Je survis au loin sur des collines

Qui dira par une bouche amère

Ce qui tient mon âme emprisonnée

Qui dira par une bouche amère

Ce qui tient mon âme emprisonnée

La Bretagne a-t-elle autant de charme

Pour porter de sable l’horizon

Pour colorer mes yeux de ces vagues

Et couronner mon front de ces algues

J’ai des langues farouches dans la tête

J’ai des vents parfumés dans l’oreille

Le ressac palpite dans mon coeur

J’ai des huîtres et du vin dans la bouche

Quand je m’embarque dans mes océans

Je mets la voile vers les barreaux scellés

De la fenêtre ouverte à l’autre bout

Par où mon âme voudrait s’envoler

Qui dira par une bouche amère

Ce qui tient mon âme emprisonnée

Qui dira par une bouche amère

Ce qui tient mon âme emprisonnée

Au fil des quais glissant sous les arches

Où l’herbe pousse entre les pavés

Je cherche dans des reflets d’enfance

Des souvenirs d’avant que je marche

Ma mer est là qui coule toute grise

Et qui se brise en écumes blanches

Sur les étraves des piliers des ponts

Comme des phares sillagent mon front…

Я народився вночі в лютому

Коли сонце проходить крізь воду

Занесені дитячими морями

Я виживаю далеко на пагорбах

Хто скаже гіркими устами

Що тримає мою душу в тюрмі

Хто скаже гіркими устами

Що тримає мою душу в тюрмі

Хіба у Бретані стільки шарму

Щоб піднести пісок до горизонту

Розфарбувати очі цими хвилями

І увінчай моє чоло цією водоростями

У мене в голові люті язики

У мене у вусі пахнуть вітри

Серф пульсує в моєму серці

У мене в роті устриці й вино

Коли я сяду в свої океани

Я відплив до запечатаних барів

Від відкритого вікна на іншому кінці

Куди хотіла б полетіти моя душа

Хто скаже гіркими устами

Що тримає мою душу в тюрмі

Хто скаже гіркими устами

Що тримає мою душу в тюрмі

Уздовж набережних ковзають під арки

Де між бруківкою росте трава

Шукаю у відблисках дитинства

Спогади до того, як я пішов

Моє море там все сіре тече

І це розбивається на білу піну

На стеблах мостових стовпів

Наче фари борознять мій лоб...