Il est des êtres beaux - Gilles Servat

Il est des êtres beaux comme un matin du monde

Des êtres déchirants comme un amour enfui

Ils passent lumineux sur nos vies moribondes

Comme un jour qui se lève éteint la vieille nuit

Leur corps a l'élégance et le tranchant des glaives

La transparence aussi et l'éclat du diamant

Leur plus petit sourire c’est la grâce d’un rêve

Plus douce est leur clarté que celle du firmament

Sur leur visage d’ange erre encore une enfance

Que leurs sourcils tempèrent d’un air de gravité

Derrière leur front buté brûle l’intransigeance

Et dans leur regard pur flamboie la vérité

Vous portez devant eux le poids des millénaires

Toutes vos vies passées viennent peser sur vous

Par la fange des ans sont closes vos paupières

Vous êtes par vous-même éclaboussé de boue

Mais l’oiseau de leur main sur votre bras se pose

L’impression de souillure aussitôt s'évanouit

Quelque chose en vous change et se métamorphose

Sous votre chevelure un astre s'épanouit

Et vous voici avec au cœur une fêlure

Voici que craque en vous le mur d’une prison

Une fenêtre s’ouvre sur une autre nature

Où des soleils poèmes dorent d’autres horizons

Puis ils s’en vont portant l’aube comme un diadème

Vous restez éblouis croyant encore les voir

Sachant que jamais plus vous ne serez le même

Même si vous ne devez plus jamais les revoir

Є прекрасні істоти, як світський ранок

Серцерозривні істоти, як втрачене кохання

Вони яскраво сяють у нашому вмираючому житті

Як день, що сходить, гасить стару ніч

Їхні тіла мають витонченість і гостроту мечів

Прозорість також і блиск діаманта

Їхня найменша посмішка — це грація мрії

Їх яскравість солодша, ніж на небосхилі

На їх ангельському обличчі ще блукає дитинство

Щоб їхні брови гартували повітрям тяжіння

За їхнім упертим чолом горить непримиренність

І в їх чистому погляді палає правда

Ви несете перед ними вагу тисячоліть

На вас тяжіють усі ваші минулі життя

Крізь багно років твої повіки закриті

Ти сам забризканий брудом

Але птах їхньої руки на твою руку приземлиться

Відчуття оскверненості відразу зникає

Щось всередині вас змінюється і трансформується

Під твоїм волоссям розквітає зірка

І ось ти з тріщиною в серці

Ось, стіна в’язниці тріщить всередині вас

Вікно відкривається в іншу природу

Де поетичні сонечка золотять інші горизонти

Потім вони носять світанок, як діадему

Ви залишаєтеся засліплені, все ще вірячи, що побачите їх

Знаючи, що ти більше ніколи не будеш колишнім

Навіть якщо вам більше ніколи не доведеться їх бачити