Everytime I Wake Up - Gerry Rafferty

Information Superhighway, crawling out around the world

You go your way, I’ll go my way, I’m living in a different world

So much useless information, meant to stultify my mind

Stifles my imagination in this sea of humankind.

Tomorrow is another day

But we are here tonight

Trust in our love and let it be Every time that I wake up, I drink the potion from the cup

And I awaken from this sleep

In the moment I can see, in the moment I am free

Every time that I wake up Cybernetic generation, all the little girls and boys

Virtual communication, playing with their little toys

Ritual without devotion, virtual reality

Sound and vision, no emotion, psycho babble apathy

And now we’re sitting in the sun

Love comes out of the blue

Trust in our love and let it be Every time that I wake up, I drink the potion from the cup

And I awaken from this sleep

In the moment I can see, in the moment I am free

Every time that I wake up When I’m lost inside the beauty of a melody

A window opens and I know that’s where I want to be Like the sound of falling snow

Awakes the magic in my heart

Driving through Nevada City, on my way to God knows where

This old town, it sure looks pretty, I just got to stop and stare

Lookin' at an old church steeple, it’s got stories it could tell

In a world of sleeping people, no one ever hears the bell

Tomorrow is another day

But we are here tonight

Trust in our love and let it be Every time that I wake up, I drink the potion from the cup

And I awaken from this sleep

In the moment I can see, in the moment I am free

Every time that I wake up Every time that I wake up Every time that I wake up What (or who) is left out of the picture of the world we are in when the world

itself is portrayed as if nothing but «pure cybernetic processes?

«And what haunts this most powerful of late twentieth-century

theoretical-fictions?

The answer, according to Norbert Wiener, is the «evil»

of chaos — the noise of disorganized forms and the entropic erosion of workable

boundaries between subjects in communicative flux.

Information Superhighway

Crawling out around the world

Інформаційна супермагістраль, що повзе по всьому світу

Ти йди своєю дорогою, я піду своєю, я живу в іншому світі

Стільки некорисної інформації, щоб задурити мій розум

Гасить мою уяву в цьому морі людства.

Завтра ще один день

Але ми тут сьогодні ввечері

Довірся нашій любові, і нехай буде

І я прокидаюся від цього сну

У мить я бачу, в мить я вільний

Кожного разу, коли я прокидаюся Кібернетичне покоління, усі маленькі дівчатка та хлопчики

Віртуальне спілкування, граючи своїми маленькими іграшками

Ритуал без відданості, віртуальна реальність

Звук і зображення, відсутність емоцій, психопатія

А зараз ми сидимо на сонці

Любов з’являється зненацька

Довірся нашій любові, і нехай буде

І я прокидаюся від цього сну

У мить я бачу, в мить я вільний

Кожного разу, коли я прокидаюся Коли я гублюсь у красі мелодії

Відчиняється вікно, і я знаю, що це те місце, де хочу бути Як звук падаючого снігу

Пробуджує магію в моєму серці

Їду через Невада-Сіті, прямуючи Бог знає куди

Це старе місто виглядає гарно, я просто маю зупинитись і подивитись

Дивлячись на старий церковний шпиль, у нього є історії, які він може розповісти

У світі сплячих людей ніхто ніколи не чує дзвінка

Завтра ще один день

Але ми тут сьогодні ввечері

Довірся нашій любові, і нехай буде

І я прокидаюся від цього сну

У мить я бачу, в мить я вільний

Кожного разу, коли я прокидаюся Кожного разу, коли я прокидаюся Щоразу, коли я прокидаюся Що (або хто) залишилося поза картиною світу, в якому ми перебуваємо, коли світ

сам по собі зображується так, ніби не що інше, як «чисті кібернетичні процеси?

«І що переслідує цього наймогутнішого в кінці двадцятого століття

теоретико-фантастичні?

Відповідь, за Норбертом Вінером, — «зло»

хаосу — шуму неорганізованих форм і ентропійної ерозії працездатного

межі між суб’єктами в комунікативному потоці.

Інформаційна супермагістраль

Виповзає по світу