Свет погаснувшей звезды - Георгий Колдун

Эй, кто-нибудь слышал

Сказку о том, что любовь никогда не умрет

Смотри, солнце все ниже

Плавит лучом убегающий вдаль горизонт

Мы видим чужие сны

Дети чужой войны

Мама, я не знал, что это все не бесконечно

Наши корабли уже без нас уходят вдаль

Догоняя солнце, улетают, не прощаясь, наши птицы

Разрывая неба вечного вуаль

Нет, время не лечит

Самообман, протяженностью в тысячи лет

Молчи, обними меня крепче

Мы стали похожи на вырезки старых газет

Нам снятся другие сны

Где абсолютно иные мы

Мама, я не знал, что это все не бесконечно

Наши корабли уже без нас уходят вдаль

Догоняя солнце, улетают, не прощаясь, наши птицы

Разрывая неба вечного вуаль

Мама, я не знал, что наше небо нас не слышит

Всем нашим молитвам суждено стать каплями воды

Что если любовь — всего лишь сказка, придуманная когда-то

Прощальный свет давно погаснувшей звезды

Гей, хтось чув

Казку про те, що кохання ніколи не помре

Дивись, сонце все нижче

Плавить променем горизонт, що тікає в далечінь.

Ми бачимо чужі сни

Діти чужої війни

Мамо, я не знав, що це все не нескінченно

Наші кораблі вже без нас йдуть у далечінь

Наздоганяючи сонце, відлітають, не прощаючись, наші птахи

Розриваючи неба вічного вуаль

Ні, час не лікує

Самообман, протяжністю в тисячі років

Мовчи, обійми мене міцніше

Ми стали схожі на вирізки старих газет

Нам сняться інші сни

Де абсолютно інші ми

Мамо, я не знав, що це все не нескінченно

Наші кораблі вже без нас йдуть у далечінь

Наздоганяючи сонце, відлітають, не прощаючись, наші птахи

Розриваючи неба вічного вуаль

Мамо, я не знав, що наше небо нас не чує

Всім нашим молитвам судилося стати краплями води

Що якщо кохання — лише казка, придумана колись

Прощальне світло давно згаслої зірки