Сосны шумят - Георгий Абрамов

Над полотняной палаткой

Старые сосны шумят…

Младший сержант на трёхрядке

Песней растрогал солдат.

Каждый свой край вспоминает,

Дом, где родился и рос,

И про себя в этот час повторяет

Имя, что в сердце унёс.

Ветер в заречных покосах

Скошенной пахнет травой…

Про васильки в русых косах

Вспомнил солдат молодой.

Вспомнил глаза голубые,

Зори в родимом краю.

Вспомнил о том, как сказал ей впервые

Нежное слово «люблю».

Каждому вспомнилась снова

Та, что в разлуке родней.

В службе солдатской суровой

Сердцу с любовью теплей.

Над полотняной палаткой

Гаснет багряный закат…

Вечером тихим играет трёхрядка,

Старые сосны шумят…

Над полотняним наметом

Старі сосни шумлять.

Молодший сержант на трирядці

Піснею зворушив солдатів.

Кожен свій край згадує,

Дім, де народився і рос,

І про себе в цю годину повторює

Ім'я, що в серце забрав.

Вітер у зарічних покосах

Скошеною пахне травою.

Про волошки в русих косах

Згадав молодий солдат.

Згадав очі блакитні,

Зорі в рідному краю.

Згадав про те, як сказав їй вперше

Ніжне слово "люблю".

Кожному згадалася знову

Та, що в розлуці рідних.

У службі солдатської суворої

Серцю з любов'ю тепліше.

Над полотняним наметом

Гасне багряний захід сонця…

Увечері тихим грає трирядка,

Старі сосни шумлять.