Безумная любовь. Эпизод пятый (Человек) - Гек

Ну что ж, посмотрим, тут сценарий с простым названием «Человек».

Вот человек.

Его задача существовать, иметь нужду,

Смеяться, плакать и лукавить, любить, страдать, плюс ко всему

Нужна ему ещё и вера.

Пусть верит он в свою мечту.

Картина первая: «Измена».

На сцене вечер, сад в цвету.

Она красива, как богиня, сидит и смотрит на него.

— Скажи, любимый, чье же имя тебя терзает?

В чьём плену ты оказался?

Он ответил: — Тебе я верен,

Но к другой меня влечёт, и мысли эти меня пугают.

— Бог с тобой, — сказала верная супруга, — неужто хуже я её?

Неужто сердце ты желаешь разбить счастливое моё?

— Я сам не знаю, что мне делать и жить так больше не могу, —

Сказал он ей, — вся наша нежность сошла на нет, я к ней уйду.

На небе звёзды загорелись, взошла луна, и в тишине

Катились слёзы вслед потере, вслед этой призрачной мечте.

Тут автор, видно, впечатлился и написал: «Сюжет второй».

Наш человек успел жениться на той единственной такой.

Он был спокоен и уверен, ведь он нашёл, чего искал.

На сцене комната с постелью, сюрприз врасплох его застал.

Жена в объятиях у мужчины.

Он поражен.

Звучит вопрос:

«Скажи, ну как же ты посмела?»

Немая сцена.

Нежный голос

Её ответил: «Ты мне дорог, но спать с тобой — одна беда.

Ведь ты к постели равнодушен, а мне, покуда, молода,

Любовник страстный, стойкий нужен, ну, в общем, я хочу любви».

Он был унижен и сконфужен, он закричал: — Да, чёрт возьми.

Ты просто шлюха, вот в чём дело, ведь я любил тебя.

— Любил?

-

Она спросила.

— Ты, мой милый, наверно, что-то упустил.

Ведь я не кукла, не игрушка, меня любить не стоит так.

В твоих глазах я может шлюшка, но кто же я в твоих руках?

Осенний дождь стучит по крышам, горит в прихожей тусклый свет.

Стоит в дверях, почти не дышит — так начинается сюжет,

По ходу, третий.

Автор пишет: «Наш человек вернулся к той,

С которой начал в этой жизни искать семейный свой покой».

— К тебе пришёл.

— Ну что ж, я вижу.

Пришёл, входи, не стой в дверях.

Как поживаешь?

Как делишки?

Как молодая?

Бизнес как?

— Ну, в общем, я решил вернуться, — сказал он ей, — прости меня.

— Вернуться?

Видно, ты рехнулся.

Я так страдала без тебя,

А ты ушёл.

Ты просто чувства мои ногами растоптал.

Теперь ты вдруг решил вернуться?

Чего ты встретить ожидал?

Что я коварную измену смогу простить, не будь смешным?

Ступай к жене, ступай к любимой, она утешит и простит.

Тут автор ставит многоточие, мне человека не понять.

Мне не понять, зачем он хочет найти и снова потерять.

Мне человека не понять,

Зачем он хочет найти и снова потерять.

Ну, що, подивимося, тут сценарій з простою назвою «Людина».

Ось людина.

Його завдання існувати, мати потребу,

Сміятися, плакати і лукати, любити, страждати, плюс до всього

Потрібна йому ще й віра.

Нехай вірить він у свою мрію.

Картина перша: «Зрада».

На сцені вечір, сад у кольорі.

Вона гарна, як богиня, сидить і дивиться на нього.

— Скажи, коханий, чиє ім'я тебе мучить?

У чиєму полоні ти опинився?

Він відповів: — Тобі я вірний,

Але до іншої мене вабить, і ці думки мене лякають.

— Бог із тобою, — сказала вірна дружина, — хіба гірше за неї?

Невже серце ти бажаєш розбити моє щасливе?

— Я сам не знаю, що мені робити і жити так більше не можу, —

Сказав він, вся наша ніжність зійшла на ні, я до неї піду.

На небі зірки спалахнули, зійшов місяць, і в тиші

Катилися сльози за втратою, за цією примарною мрією.

Тут автор, мабуть, вразився і написав: «Сюжет другий».

Наша людина встигла одружитися з той єдиною такою.

Він був спокійний і впевнений, адже він знайшов, чого шукав.

На сцені кімната з постілью, сюрприз зненацька його застав.

Дружина в обіймах у чоловіка.

Він вражений.

Звучить питання:

«Скажи, ну як же ти посміла?»

Німа сцена.

Ніжний голос

Її відповів: «Ти мені дорогий, але спати з тобою одна біда.

Адже ти до ліжка байдужий, а мені, поки, молода,

Коханець пристрасний, стійкий потрібен, ну, загалом, я хочу кохання».

Він був принижений і сконфужений, він закричав: - Так, чорт візьми.

Ти просто шлюха, ось у чому справа, адже я любив тебе.

— Любив?

-

Вона спитала.

— Ти, мій любий, мабуть, щось упустив.

Адже я не лялька, не іграшка, мене любити не варто так.

У твоїх очах я може шлюшка, але хто ж я в твоїх руках?

Осінній дощ стукає по дахах, горить у передпокої тьмяне світло.

Стоїть у дверях, майже не дихає так починається сюжет,

По ходу, третій.

Автор пише: «Наша людина повернулася до тої,

З яким почав у цьому житті шукати сімейний свій спокій».

— До тебе прийшов.

—Ну, що ж, я бачу.

Прийшов, заходь, не стоїть у дверях.

Як ся маєш?

Як ся маєш?

Як молода?

Як бізнес?

—Ну, загалом, я вирішив повернутися,— сказав він,— пробач мені.

— Повернутися?

Видно, ти збожеволів.

Я так страждала без тебе,

А ти пішов.

Ти просто почуття мої ногами розтоптав.

Тепер ти раптом вирішив повернутися?

Чого ти зустріти чекав?

Що я підступну зраду зможу пробачити, не будь смішним?

Іди до дружини, іди до улюбленої, вона втішить і пробачить.

Тут автор ставить багатокрапку, мені людину не зрозуміти.

Мені не зрозуміти, навіщо він хоче знайти і знову втратити.

Мені людину не зрозуміти,

Навіщо він хоче знайти і знову втратити.