John Mitchell - Gary Shearston

I am a true-born Irishman, John Mitchell is my name:

When first I joined my comrades from Newry town I came;

I laboured hard both day and night to free my native land

For which I was transported unto Van Dieman´s Land

When first I joined my countrymen it was in ´42;

And what did happen after that I´ll quickly tell to you;

I raised the standard of Repeal, I gloried in the deed;

I vowed to heaven I ne´er would rest till Old Ireland would be freed

Farewell my gallant comrades, it grieves my heart full sore

To think that I must part from you, perhaps for evermore;

The love I bear my native land, I know no other crime;

This is the reason I must go into a foreign clime

As I lay in strong irons bound, before my trial day

My loving wife came to my cell, and thus to me did say:

«Oh, John, my dear, cheer up your heart, undaunted always be

For it´s better to die for er’yone´s rights than live in slavery.»

I was placed on board a convict ship without the least delay;

For Bermuda´s Isle our course was steered: I´ll ne´er forget the day

As I stood upon the deck to take a farewell view

I shed a tear, but not for fear;

my native land, for you

Adieu!

Adieu!

to sweet Belfast, and likewise Dublin too

And to my young and tender babes;

alas, what will they do?

But there´s one request I ask of you, when your liberty you gain

Remember John Mitchell far away, though a convict bound in chains

Я справжній ірландець, мене звуть Джон Мітчелл:

Коли я вперше приєднався до своїх товаришів із міста Ньюрі, я прийшов;

І вдень, і вночі я тяжко працював, щоб звільнити рідну землю

За що мене перевезли на Землю Ван Дімана

Коли я вперше приєднався до своїх співвітчизників, це було в '42;

І що сталося після цього, я швидко вам розповім;

Я підвищив стандарт Скасування, Я хвалився вчинком;

Я поклявся небесам, що не заспокоюся, доки Стара Ірландія не буде звільнена

Прощавайте мої добрі товариші, це сумує моє серце

Думати, що я повинен розлучитися з тобою, можливо, назавжди;

Любов’ю рідну землю, Іншого злочину не знаю;

Це причина, чому я повинен піти в чужий клімат

Коли я лежав у міцних кайданах, перед днем ​​суду

Моя любляча дружина прийшла до моєї камери і таким чином сказала мені:

«О, Джоне, мій любий, розвеселяй своє серце, будь завжди нестримним

Бо краще померти за чиїсь права, ніж жити в рабстві».

Мене без найменшої затримки посадили на борт корабля каторжників;

На Бермудський острів наш курс був спрямований: я ніколи не забуду цей день

Коли я стояв на палубі, щоб поглянути на прощання

Я пролив сльозу, але не від страху;

мій рідний край, для тебе

Прощавай!

Прощавай!

до солодкого Белфаста, а також Дубліна

І моїм молодим і ніжним діткам;

на жаль, що вони будуть робити?

Але є одне прохання, яке я прошу до вас, коли ви отримаєте свою свободу

Згадайте Джона Мітчелла далекого, хоч і закутого в кайдани