Пятый день - Гарри Топор

День первый

Честно сказать, бро, я как бы не очень здоров, но

Чувствую себя получше этих горе-докторов

Просто стало тяжеловато бегать, бешеный озноб,

А ступни вообще морозит, будто я встал в снежный сугроб

Мне кажется мой самолёт совершил свой последний полёт

И пусть говорят врачи мол, Женя, к воскресенью пройдёт,

Но меня гнетёт это чувство, что что-то произойдёт

И сожалею, что от дома далеко, который год

День второй

Разведка вернулась еле-живой

Их лихорадит, как и меня, они с симптомами теми же, но

Все говорят про странный вкус воды, которую нам дают

И сотни птиц, что в середине июля улетают на юг

Здесь паника, друг, кровью харкают все вокруг

И ночью плачут даже те, в ком нереально посеять испуг

Я уверен, новый приступ скоро прекратит мой сон

Честно сказать, я зарядил пистолет, но там один патрон

День третий

Я это больше не могу терпеть

И встретить свою мать после войны похоже мне не светит

Рядом человек 10, это учёные видимо

Они нас чем-то колят и снимают потом на видео

День четвёртый

Я здесь!

Я ещё не мёртвый!

(Не мёртвы-ы-ы-ы-ый)

Я вижу в отражении себя с грязной небритой мордой

Мне не пошевелится, значит вколен точно морфий

Кожа покрылась плесенью и стала очень твёрдой

Я не солдат удачи, так, скорей расходный материал

Я хочу жить, но на моей груди посмертно ордена

На хирургическом столе шопотом: «Мать, прости»

Курок нажат, но в моём барабане пять пустых

Я не солдат удачи, нет, я их расходный материал

Я хочу жить, но на груди моей посмертно ордена

На хирургическом столе шопотом: «Мать, прости»

Курок нажат, но в моём барабане пять пустых

Потеряв своих ребят, ты обратно едешь один на броне

Тут ты их или они тебя, другого выбора нет

И я бы был не железный, нося под курткой бронежилет

Я местных всех поливал свинцом, и даже этих детей не жалел

На войне человек не скроет, какой железный он или желе

Сверху летели миги, полёт их бреющий, как Джилет

Не спасёт кошелёк, ты как сумасшедший думаешь о жене,

Но тут свидания только со смертью, тут Наташи нет

Мы на четвёртый день все оказались в сырой земле

Пробирки этих людей испытали на жизнях моих друзей

Я опытный образец, который не нужен своей стране

Найдя покой под этими звёздами в бесконечном сне

В лесу внезапно появились цветы алого цвета

Они неделю назад были нашим отрядом

Деревья без листвы распустились в начале лета

В лесу наступил рассвет вместе со днём пятым

День перший

Чесно сказати, бро, я як би не дуже здоровий, але

Почуваюся краще цих горе-лікарів

Просто стало важкувато бігати, шалене озноб,

А ступні взагалі морозить, ніби я встав у снігову кучугуру

Мені здається мій літак здійснив свій останній політ

І нехай кажуть лікарі мовляв, Женя, до неділі пройде,

Але мене гнітить це почуття, що щось станеться

І жалкую, що від будинку далеко, який рік

День другий

Розвідка повернулася ледь живою

Їх лихоманить, як і мене, вони із симптомами тими ж, але

Усі говорять про дивний смак води, яку нам дають

І сотні птахів, що в середині липня відлітають на південь

Тут паніка, друже, кров'ю харкають усі навколо

І вночі плачуть навіть ті, в кому нереально посіяти переляк

Я впевнений, новий напад скоро припинить мій сон

Чесно сказати, я зарядив пістолет, але там один патрон

День третій

Я це більше не можу терпіти

І зустріти свою матір після війни схоже мені не світить

Поруч людина 10, це вчені мабуть

Вони нас чимось колять і знімають потім на відео

День четвертий

Я тут!

Я ще не мертвий!

(Не мертвий-и-ий-ий)

Я бачу у відображенні себе з брудною непоголеною мордою

Мені не ворухнеться, значить вколінний точно морфій

Шкіра вкрилася цвіллю і стала дуже твердою

Я не солдат удачі, так, скоріше витратний матеріал

Я хочу жити, але на моїх грудях посмертно ордену

На хірургічному столі пошепки: «Мати, вибач»

Курок натиснутий, але в моєму барабані п'ять порожніх

Я не солдат удачі, ні, я их витратний матеріал

Я хочу жити, але на груди моєї посмертно ордену

На хірургічному столі пошепки: «Мати, вибач»

Курок натиснутий, але в моєму барабані п'ять порожніх

Втративши своїх хлопців, ти зворотно їдеш один на броні

Тут ти їх або вони тебе, іншого вибору немає

І я би був не залізний, носячи під курткою бронежилет

Я місцевих усіх поливав свинцем, і навіть цих дітей не жалкував

На війні людина не приховає, який залізний він або желе

Зверху летіли миті, політ їхній, як Джилет.

Не врятує гаманець, ти як божевільний думаєш про дружину,

Але тут побачення тільки зі смертю, тут Наташі немає

Ми на четвертий день усі опинилися в сирій землі

Пробірки цих людей випробували на життя моїх друзів

Я досвідчений зразок, який не потрібен своїй країні

Знайшовши спокій під цими зірками в нескінченному сні

У лісі раптово з'явилися квіти червоного кольору

Вони тиждень тому були нашим загоном

Дерева без листя розпустилися на початку літа

У лісі настав світанок разом з п'ятим