Эхо войны - Гарри Топор

Ты видел пытки?

Видел, как казнят крысу?

Видел, как солдаты всем отрядом сидели на шприце?

И безразличие на лицах в момент убийства чисто

Это лишено всякого смысла

Приказ похоронить врагов?

Какого чёрта?

Мы кидали в яму тела, но только раненных, а не мёртвых

Чужая земля десятки тел покрывала

Укладывая спать своих сынов серым покрывалом

Я вернуться назад домой был даже не рад

Там я — солдат, а здесь — больной отморозок, дегенерат

Кем я буду здесь, блять?

Плотник?

Кашевар?

Или как?

Жизнь проживал, она прожевала меня, как Доширак

Снится старый барак, как снова иду в атаку

Комбата из Волоколамска надвое порвало гранатой

Санитар, его белый халат, рядом церковь, колокола

Я с перебитыми ногами прошу кофе и молока там

Мы ехали на броне, вокруг покинутые города

Если вокруг тишина, то знай, это говорит: «Война»

Я ветеран, на мне ордена, но всех друзей потерял …

Мой цвет — камуфляж, по пыльной дороге сейчас ползёт караван

Я вспоминал отряд, десятки наград пришли посмертно всем

Я … воевал, а здесь вокруг видел у всех веселье

Мерещатся до сих пор на теле жены трупные пятна

После войны я, лишь мечтаю попасть обратно…

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Мы пробирались по горам, человек десять

Смерть не спит и, походу, она здесь есть

Ну что ты рад?

Себе шепчу:"Что за дыра!"

И каждая собака здесь знает, что ты враг

Недалеко отсюда нашего пол взвода полегло

У капитана в сумке языков пол сотни — полиглот

Это не полигон!

Тут все по-настоящему, брат!

Я представлял себе это не так, видя по ящику танк

И нервы, чтоб солдат сберечь, хотя бы, на минуту

Я первый шел.

Мне посчастливилось ступить на мину тут

Яркая вспышка, потом, какой-то кипишь

И я бегу за всеми, но ростом намного ниже

Пришел в себя в больнице.

Вокруг белые стены

И первый мой вопрос к врачу: «Мой друг, ноги, где они?»

Лучше бы сдох в горах!

Теперь терпеть итог

Я там героем мог бы стать, а здесь теперь никто я!

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Я думал ад закончился, а он и не думал начинаться

Мечтал, лишь об одном в живых остаться когда мне было 20

На 5-й день боёв по-настоящему стал солдатом

Их разорвало, моя граната нашла адресата

Искусство убивать отбрось свои мысли, страхи спрячь

Если в руке автомат, как говориться …

Я стрелял в грудь, в спину в открытую, из засады

Вот досада, мне враги были не ради, и дома не очень рады

Девочка что любил я, вышла замуж, давно ждать не решилась

Я не нашел в себе силы приехать к ней там двое детей

Чужая квартира, чужой мужчина, хули она молодчина

Ну, а я что пучил второй низкий чин из рук высшего чина

Мне приятно, но только по ночам бросает в холодный пот

Одна и та же картина еще пара секунд и его убьет

И сделать нечего не могу, братишка свидимся в аду

Мой ствол готов через неделю другую плюнут мне прямо в голову

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Ти бачив тортури?

Бачив, як страчують щура?

Бачив, як солдати всім загоном сиділи на шприці?

І байдужість на особах у момент вбивства чисто

Це позбавлене всякого сенсу

Наказ поховати ворогів?

Якого біса?

Ми кидали в яму тіла, але тільки поранених, а не мертвих

Чужа земля десятки тіл покривала

Укладаючи спати своїх синів сірим покривалом

Я повернутись додому був навіть не радий

Там я — солдат, а тут — хворий відморозок, дегенерат

Ким я буду тут, блять?

Тесляр?

Кашевар?

Або як?

Життя проживало, воно прожувала мене, як Доширак

Сниться старий барак, як знову йду в атаку

Комбата з Волоколамська надвоє порвало гранатою

Санітар, його білий халат, поруч церква, дзвони

Я з перебитими ногами прошу кави і молока там

Ми їхали на броні, навколо покинуті міста

Якщо довкола тиша, то знай, це каже: «Війна»

Я ветеран, на мені ордена, але всіх друзів втратив …

Мій колір - камуфляж, по курній дорозі зараз повзе караван

Я згадував загін, десятки нагород прийшли посмертно всім

Я... воював, а тут довкола бачив у всіх веселощі

Мерехтять досі на тілі дружини трупні плями

Після війни я лише мрію потрапити назад…

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Ми пробиралися по горах, чоловік десять

Смерть не спит і, походу, вона тут є

Ну що ти радий?

Собі шепочу: "Що за дірка!"

І кожен собака тут знає, що ти ворог

Недалеко звідси нашої підлоги взводу полегло

У капітана в сумці мов півсотні — поліглот

Це не полігон!

Тут усе по-справжньому, брате!

Я уявляв собі це не так, бачачи по ящику танк

І нерви, щоб солдат зберегти, хоча би, на хвилину

Я перший йшов.

Мені пощастило ступити на хвилину тут

Яскравий спалах, потім якийсь кипиш

І я бігу за всеми, але зростом набагато нижче

Прийшов у себе в лікарні.

Навколо білі стіни

І перше моє запитання до лікаря: «Мій друже, ноги, де вони?»

Краще би здох у горах!

Тепер терпіти підсумок

Я там героєм міг би стати, а тут тепер ніхто я!

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Я думав пекло закінчився, а він і не думав починатися

Мріяв, лише про одного в живих залишитися коли мені було 20

На 5-й день боїв по-справжньому став солдатом

Їх розірвало, моя граната знайшла адресата

Мистецтво вбивати відкинь свої думки, страхи сховай

Якщо в руці автомат, як кажуть...

Я стріляв у груди, в спину в відкриту, із засідки

Ось досада, мені вороги були не ради, і вдома не дуже раді

Дівчинка що любив я, вийшла заміж, давно чекати не наважилася

Я не знайшов у собі сили приїхати до неї там двоє дітей.

Чужа квартира, чужий чоловік, хулі вона молодчина

Ну, а я що пучив другий низький чин з рук вищого чину

Мені приємно, але тільки по ночах кидає в холодний піт

Одна і та ж картина ще кілька секунд і його уб'є

І зробити нічого не можу, братик побачимося в пеклу

Мій стовбур готовий через тиждень інший плюнуть мені прямо в голову

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry

Please, dont cry