The Ferryman - Gaelic Storm

Oh the little boats have gone,

from the breast of Anna Liffey,

and the Ferrymen are stranded on the quai,

The Dublin docks are dying,

and a way of life is gone

Its over Molly, over can’t you see

Where the strawberry beds,

sweep down to the Liffey,

you’ll kiss away the troubles from my brow

I love you well today

and I’ll love you more tomorrow,

if you ever love me Molly, love me now!

Now the only job I had,

it was hard, but never lonely.

The river ferry made a man of me.

And it’s gone without a whisper,

and forgotten even now.

And Molly it was part of you and me!

Where the strawberry beds,

sweep down to the Liffey,

you’ll kiss away the troubles from my brow

I love you well today

and I’ll love you more tomorrow,

if you ever love me Molly, love me now!

And now my work is over,

and I’ll spend my days in rovin'.

I’ll hear them whisper, «Charlie's on the dole…»

But Molly we’re still livin',

and darlin' we’re still young,

and the river never ruled my heart or soul!

Where the strawberry beds,

sweep down to the Liffey,

you’ll kiss away the troubles from my brow

I love you well today

and I’ll love you more tomorrow,

if you ever love me Molly, love me now!

Where the strawberry beds,

sweep down to the Liffey,

you’ll kiss away the troubles from my brow

I love you well today

and I’ll love you more tomorrow,

if you ever love me Molly, love me now!

Oh the little boats have gone,

from the breast of Anna Liffey,

and the Ferrymen are stranded on the quai,

The Dublin docks are dying,

and a way of life is gone

Its over Molly, over can’t you see

Its over Molly, over can’t you see

Its over

Molly, it’s over

Molly, can’t you see

Molly, its over, Molly

Can’t you see

О, маленькі човни пішли,

з грудей Анни Ліффі,

і Поромники застрягли на набережній,

Дублінські доки вмирають,

і спосіб життя зник

Покінчено, Моллі, не бачиш

Де полуничні грядки,

спуститися до Ліффі,

ти поцілуєш негаразди з мого чола

Я гарно тебе люблю сьогодні

і я буду любити тебе більше завтра,

якщо ти колись любиш мене, Моллі, люби мене зараз!

Тепер єдина робота, яку я мав,

це було важко, але ніколи не самотньо.

Річковий пором зробив із мене людину.

І пройшло без шепоту,

і забутий навіть зараз.

І Моллі це була частина вас і мене!

Де полуничні грядки,

спуститися до Ліффі,

ти поцілуєш негаразди з мого чола

Я гарно тебе люблю сьогодні

і я буду любити тебе більше завтра,

якщо ти колись любиш мене, Моллі, люби мене зараз!

І тепер моя робота закінчилась,

і я буду проводити свої дні в ровін.

Я чую, як вони шепочуть: «Чарлі на пільговому…»

Але Моллі ми ще живемо,

і люба ми ще молоді,

і річка ніколи не панувала моїм серцем чи душею!

Де полуничні грядки,

спуститися до Ліффі,

ти поцілуєш негаразди з мого чола

Я гарно тебе люблю сьогодні

і я буду любити тебе більше завтра,

якщо ти колись любиш мене, Моллі, люби мене зараз!

Де полуничні грядки,

спуститися до Ліффі,

ти поцілуєш негаразди з мого чола

Я гарно тебе люблю сьогодні

і я буду любити тебе більше завтра,

якщо ти колись любиш мене, Моллі, люби мене зараз!

О, маленькі човни пішли,

з грудей Анни Ліффі,

і Поромники застрягли на набережній,

Дублінські доки вмирають,

і спосіб життя зник

Покінчено, Моллі, не бачиш

Покінчено, Моллі, не бачиш

Це кінець

Моллі, все закінчилося

Моллі, ти не бачиш

Моллі, все закінчено, Моллі

Ви не бачите