The Gambler - Fun.

Slow down, we’ve got time left to be lazy

All the kids have bloomed from babies into flowers in our eyes

We’ve got fifty good years left to spend out in the garden

I don’t care to beg your pardon, we should live until we die

We were barely eighteen when we crossed collective hearts

It was cold, but it got warm when you barely crossed my eye

And then you turned, put out your hand, and you asked me to dance

I knew nothing of romance, but it was love at second sight

I swear when I grow up I won’t just buy you a rose

I will buy the flower shop, and you will never be lonely

For even if the sun stops waking up over the fields

I will not leave, I will not leave 'til it’s our time

So just take my hand, you know that I will never leave your side

It was the winter of '86, all the fields had frozen over

So we moved to Arizona to save our only son

And now he’s turned into a man, though he thinks just like his mother

He believes we’re all just lovers, he sees hope in everyone

And even though she moved away, we always get calls from our daughter

She has eyes just like her father’s, they are blue when skies are gray

And just like him she never stops, never takes the day for granted

Works for everything that’s handed to her, never once complains

You think that I nearly lost you when the doctors tried to take you away

Like the night you took my hand beside the fire thirty years ago to this day

You swore you’d be here 'til we decide that it’s our time

But it’s not time, you never quit in all your life

So just take my hand, you know that I will never leave your side

You’re the love of my life, you know that I will never leave your side

You come home from work, and you kiss me on the eye

You curse the dog, you say that I should never feed them what is ours

So we move out to the garden, look at everything we’ve grown

And the kids are coming home so I’ll set the table;

you can make the fire

Уповільнити, у нас залишився час, щоб полінуватися

Усі діти розквітли з немовлят у квіти в наших очах

Нам залишилося провести п’ятдесят хороших років у саду

Мені байдуже, вибачте, ми повинні жити, поки не помремо

Нам ледве виповнилося вісімнадцять, коли ми перетнули колективні серця

Було холодно, але стало тепло, коли ти ледве помітив мій погляд

А потім ти повернувся, простягнув руку і попросив мене потанцювати

Я нічого не знав про романтику, але це була любов з другого погляду

Клянусь, коли виросту, я не просто куплю тобі троянду

Я куплю квітковий магазин, і ти ніколи не будеш самотнім

Бо навіть якщо сонце перестане прокидатися над полями

Я не піду, не піду, поки не прийде наш час

Тож просто візьміть мене за руку, і ви знаєте, що я ніколи не відійду від вас

Це була зима 86-го, усі поля замерзли

Тож ми переїхали до Арізони , щоб врятувати нашого єдиного сина

А тепер він перетворився на чоловіка, хоча думає так само, як його мати

Він вірить, що ми всі просто коханці, він бачить надію в кожному

І хоча вона переїхала, нам завжди дзвонить наша дочка

У неї очі, як у її батька, вони блакитні, коли небо сіре

І так само, як і він, вона ніколи не зупиняється, ніколи не сприймає день як належне

Працює за все, що їй передають, жодного разу не скаржиться

Ви думаєте, що я ледь не втратив вас, коли лікарі намагалися забрати вас

Як у ніч, коли ти взяв мене за руку біля вогню тридцять років тому і донині

Ви поклялися, що будете тут, доки ми не вирішимо, що настав наш час

Але ще не час, ти ніколи не кидаєшся за все своє життя

Тож просто візьміть мене за руку, і ви знаєте, що я ніколи не відійду від вас

Ти кохання мого життя, ти знаєш, що я ніколи не піду від тебе

Ти приходиш з роботи і цілуєш мене в око

Ти проклинаєш собаку, ти кажеш, що я ніколи не повинен годувати їх тим, що є нашим

Тож виходимо в сад, дивимося на все, що ми виростили

А діти повертаються додому, я накрию на стіл;

можна розвести вогонь