Oblivious - From Atlantis

They won’t know what it’s like this time,

To feel a life so full of light,

Fading away in the wake of night.

(Verse 1)

It’s your time to shine, get on your feet.

Let the waves crash over your body,

Absorbing your everything,

But you’ll never belong up above!

(Pre-Chorus)

We’ll break the surface, back to the world we know!

We’ll break the surface, and you’ll reap what you sew!

(Chorus)

They won’t know what it’s like this time,

To feel a life so full of light,

Fading away in the wake of night.

They won’t know how it feels to live,

Carrying a knife in hand,

Searching for a back to bury it.

(Verse 2)

They won’t know how it feels to live.

Is this the life you asked for?

Ask yourself, is this the life you wanted?

You don’t know the things I’ve done,

You don’t know the places I’ve been.

So judge me not, lest ye be judged.

You always learn and retain,

Knowledge from others as you grow.

(Pre-Chorus)

We’ll break the surface, back to the world we know!

We’ll break the surface, and you’ll reap what you sew!

(Chorus)

They won’t know what it’s like this time,

To feel a life so full of light,

Fading away in the wake of night.

They won’t know how it feels to live,

Carrying a knife in hand,

Searching for a back to bury it.

(Breakdown)

You don’t know me, you won’t forget my name!

You won’t forget my name!

(Chorus)

They won’t know what it’s like this time,

To feel a life so full of light,

Fading away in the wake of night.

They won’t know how it feels to live,

Carrying a knife in hand,

Searching for a back to bury it.

Вони не знають, що це таке цього разу,

Щоб відчути життя, таке сповнене світла,

Зникає вночі.

(Вірш 1)

Настав ваш час сяяти, ставати на ноги.

Нехай хвилі розбиваються об твоє тіло,

Вбираючи все твоє,

Але ти ніколи не будеш належати нагорі!

(Попередній приспів)

Ми вирвемо поверхню, повернемося до світу, який ми знаємо!

Ми розірвемо поверхню, а ви пожнете те, що пошиєте!

(Приспів)

Вони не знають, що це таке цього разу,

Щоб відчути життя, таке сповнене світла,

Зникає вночі.

Вони не знають, як — жити,

Тримаючи ніж у руці,

Шукаю спину, щоб поховати її.

(вірш 2)

Вони не знають, як — жити.

Це те життя, про яке ви просили?

Запитайте себе, чи це життя ви хотіли?

Ти не знаєш, що я зробив,

Ви не знаєте, де я був.

Тож не судіть мене, щоб вас не судили.

Ти завжди вчишся і зберігаєш,

Знання від інших у міру зростання.

(Попередній приспів)

Ми вирвемо поверхню, повернемося до світу, який ми знаємо!

Ми розірвемо поверхню, а ви пожнете те, що пошиєте!

(Приспів)

Вони не знають, що це таке цього разу,

Щоб відчути життя, таке сповнене світла,

Зникає вночі.

Вони не знають, як — жити,

Тримаючи ніж у руці,

Шукаю спину, щоб поховати її.

(Зламатися)

Ти мене не знаєш, ти не забудеш моє ім’я!

Ви не забудете моє ім’я!

(Приспів)

Вони не знають, що це таке цього разу,

Щоб відчути життя, таке сповнене світла,

Зникає вночі.

Вони не знають, як — жити,

Тримаючи ніж у руці,

Шукайте спину, щоб поховати її.