Belgique, Belgique - Friedrich Liechtenstein

Belgique, Belgique, Belgique!

Er kommt nie mehr zurück, Brigitte

Je suis fatigué, Bruxelles

Sous la neige

Beim Salzborgen betrat ich dann das erste mal das Zimmer von Nancy,

Louise und Douey.

Ich wollt' schon wieder gehen, da trafen mich die Blicke aus

dem Electric Ladyland… Mein Körper versorgte mich mit Drogen

Nancy war klein, weiß und weich.

Douey war groß, hart und heiß

Louise war dunkel und warm

Danach gingen wir in den amerikanischen Pavillon, in das größte bis dahin

gebaute kreisrunde Gebäude mit einem Loch in der Mitte — für wichtige Bäume aus

dem königlichen Park

Ich war bei allen Tänzerinnen, wenn sie mal eine Pause hatten

Nach der Show, so gegen vier, stieg ich mit ein paar Tänzerinnen,

von denen nicht einmal die Hälfte Amerikanerinnen waren, in den unbeleuchteten

Pool.

Ich rutschte aus und machte merkwürdige Geräusche.

Die Frauen nannten

mich dann: Delphinmann

Belgique, Belgique, Belgique!

Er kommt nie mehr zurück, Brigitte

Je suis fatigué, Bruxelles

Sous la neige

Zurück in den Brandenburgischen Wäldern ging es mir nicht gut.

Eine Idee war es,

Fremdenlegionär zu werden.

Ich ging nach Marseille, schrieb mich ein.

Algerien war ein Massaker

Nach fünf Jahren hatte ich genügend Geld für einen schwarzen Alfa Romeo.

Den kaufte ich mir und fuhr die Corniche hoch und runter.

Mit meinem Freund

Dominique gründete ich eine freie Tankstelle — und ich heiratete die Tochter

eines polnischen Bauunternehmers, Halena.

Die starb, als unser Sohn Bob zur

Welt kam.

Bob brachte ich zum Großvater nach Gdansk

Ich ging zurück in die Legion, in die Südsee, und schaute dort vielleicht ein

paar Mal zu oft in das gleissende Licht der Explosionen

Belgique, Belgique, Belgique!

Er kommt nie mehr zurück, Brigitte

Je suis fatigué, Bruxelles

Sous la neige

1970 war ich wieder in Belgien, wieder in Brüssel.

Der hellblaue,

weiß abgesetzte Oktagonpavillon am Eingang zum nunmehr verwahrlosten Expopark

ist nun eine Diskothek

Bei einem Song von den Tall Kings hatte ich eine Art Coming Out als Gogo Dancer.

Wer Antikriegsfilme kennt, weiß, die Welt der Kämpfer ist nur einen schmalen

Grat entfernt vom schlimmsten Tuntenkitsch

Dort traf ich dann wieder die Tochter der Vermieterin, Brigitte.

Sie zeigte mir den Eingang zu einer unterirdischen Freimaurerloge.

Dort sah ich mein Zweites Ich.

Es war rot und wurde geprügelt.

Ich konnte ihm

nicht helfen

Belgique, Belgique, Belgique!

Er kommt nie mehr zurück, Brigitte

Je suis fatigué, Bruxelles

Sous la neige

2000 war ich wieder in Belgien, wieder in Brüssel, der hellblaue,

weiß abgesetzte Oktagonpavillon ist nun ein Seniorentreff.

Ich war das erste

mal mit so vielen Gleichaltrigen in einem Raum und begriff, wie alt ich

wirklich bin.

72 ist kein gutes Alter für einen Gogo Dancer

Ich ging nach Biarritz und täuschte dort einen Badeunfall vor.

So gelangte ich

in die Arme der deutschen Krankenschwester Barbara.

Die pflegte mich — bis ich

kein Geld mehr hatte

Irgendwann fanden wir die wandernden Bocciasäle.

Das sind große geodesic domes,

die in der nördlichen Hemisphäre für Glück sorgen sollen.

Dort gab es

Bocciabahnen und eine kleine Bühne für ein zweifelhaftes Showprogramm.

Ich bekam den Job Kugelfisch, ich musste die Kugeln einsammeln,

wenn sie über die Bande sprangen.

An einem Abend wie diesem machte ich eine

merkwürdige Bewegung und starb

Aber das war nicht schlimm

Ich machte Platz für mein Zweites Ich

Und das war nicht Delphinmann

Das war

Elevator Man

Belgique, Belgique, Belgique

Er kommt nie mehr zurück

Nie mehr zurück

Бельгія, Бельгія, Бельгія!

Він ніколи не повернеться, Бріжит

Je suis fatigué, Брюссель

Sous la neige

У Зальцборгені я вперше увійшов до кімнати Ненсі,

Луїза і Дуї.

Я збирався йти, коли мене зустріли погляди

Електрична Леділенд... Моє тіло годувало мене наркотиками

Ненсі була маленька, біла й м’яка.

Доуї був великий, твердий і гарячий

У Луїзі було темно й тепло

Потім ми пішли до Американського павільйону, найбільшого на той момент

побудовані круглі будівлі з отвором посередині — для важливих дерев

королівський парк

Я був з усіма танцюристами, коли вони мали перерву

Після шоу, близько четвертої, я підійшов з кількома танцюристами,

не було навіть половини з них американців, у неосвітлених

басейн.

Я послизнувся і видав дивні звуки.

Дзвонили жінки

тоді я: людина-дельфін

Бельгія, Бельгія, Бельгія!

Він ніколи не повернеться, Бріжит

Je suis fatigué, Брюссель

Sous la neige

Повернувшись у Бранденбурзькі ліси, у мене все йшло не так добре.

Це була ідея

стати іноземним легіонером.

Я поїхав до Марселя і записався.

Алжир був різаниною

Через п’ять років у мене вистачило грошей на чорну Alfa Romeo.

Я купив його і їздив туди-сюди по Корнішу.

З моїм хлопцем

Домінік Я заснував незалежну АЗС — і одружився з дочкою

польського будівельного підрядника Halena.

Помер, коли наш син Боб

світ прийшов.

Я відвіз Боба до його діда в Гданськ

Я повернувся до Легіону, до Південних морів і, можливо, заглянув туди

кілька разів надто часто в яскраве світло вибухів

Бельгія, Бельгія, Бельгія!

Він ніколи не повернеться, Бріжит

Je suis fatigué, Брюссель

Sous la neige

У 1970 році я знову був у Бельгії, знову в Брюсселі.

світло-блакитний,

білий восьмикутний павільйон біля входу в нині занедбаний Експопарк

зараз нічний клуб

Я ніби виступив танцівником гого в пісні Tall Kings.

Той, хто знає антивоєнні фільми, знає, що світ бійців – вузький

Відмовтеся від найгіршого підарського кітчу

Там я знову зустрів дочку господині, Бріжит.

Вона показала мені вхід до підземної масонської ложі.

Там я побачив себе другого.

Він був червоний і його били.

Я міг його

не допомогти

Бельгія, Бельгія, Бельгія!

Він ніколи не повернеться, Бріжит

Je suis fatigué, Брюссель

Sous la neige

У 2000 році я повернувся в Бельгію, повернувся в Брюссель, світло-блакитний,

Білий восьмикутний павільйон тепер є місцем зустрічі людей похилого віку.

Я був першим

раз з такою кількістю однолітків в одній кімнаті і зрозумів, скільки мені років

справді є.

72 роки – не найкращий вік для танцівника гого

Я поїхав у Біарріц і імітував там нещасний випадок у плаванні.

Ось як я туди потрапив

в обійми німецької медсестри Барбари.

Вона піклувалася про мене — аж до мене

грошей більше не було

У якийсь момент ми знайшли блукаючі зали для бочче.

Це великі геодезичні куполи,

означав принести удачу в північній півкулі.

Там були

Бочча та невелика сцена для сумнівної шоу-програми.

Я отримав фугу, мені довелося збирати кулі

коли вони вискочили на банду.

У такий вечір я приготував один

дивний рух і помер

Але це було непогано

Я звільнив місце для свого альтер-его

І це був не Людина-дельфін

Це було

Людина-ліфт

Бельгійський, бельгійський, бельгійський

Він ніколи не повернеться

ніколи не повертайся