Milonga - Fresno

Vamos falar de solidão

Na sua casa nunca mais entrei

Mas decorei com exatidão

Todas as coisas como eu deixei

Versos jogados pelo chão

Lembranças do que não presenciei

Mas decorei com exatidão

Como o passado que eu mesmo criei

E tudo que eu posso oferecer

São minhas palavras pra você

No plágio de uma bela melodia

E tudo que eu quero te dizer

Eu já cansei de escrever

Quero te ver enquanto não é dia

Mas diz porque tu vais embora

Mas diz porque tens tanto medo

Se não acorda cedo

Nem trabalha, estuda ou namora

Mas diz porque chegou a hora

Agora que eu venci meu medo

Te peguei pelos dedos

Pra dançar enquanto o sol demora

Para chegar trazendo aurora

E a luz que cega e me dá medo

E como um torpedo

Eu deslizo, eu vôo num mar de lençois

E cada dobra conta histórias

De muitas delas sinto medo

São muitos enredos

Enrolados e embriagados como nós

Tão a sós, como nós, tão a sós

Porque você insiste em dizer que ainda existe vida sem você?

(Quando você não esperar vai doer

E eu sei como vai doer

E vai passar como passou por mim

E fazer com que se sinta assim, como eu sinto)

Porque você insiste em dizer que ainda existe vida sem você?

(Como eu vejo, como eu vivo

Como eu não canso de tentar

Eu sei que vai ouvir, eu sei que vai lembrar

Vai rezar pra esquecer, vai pedir pra esquecer

Mas eu não vou deixar, eu não vou deixar!!!)

(Porque você insiste em dizer que ainda existe vida sem você?)

E eu não quero lembrar do que eu fui pra você

Uma simples distração pra você esquecer

Eu não quero lembrar que chegamos ao nosso fim

(Porque você insiste em dizer que ainda existe vida sem você?)

Eu não quero lembrar que eu vou acordar

Sabendo que meus olhos não vão te encontrar

Eu não quero lembrar que tudo acabou pra mim

Vou te esquecer, vou te esquecer

Vou te esquecer, vou te esquecer

Porque você insiste em dizer que ainda existe vida…

Поговоримо про самотність

Я більше ніколи не заходив у ваш дім

Але я його точно прикрасила

Усі речі, коли я пішов

Вірші, кинуті на підлогу

Спогади про те, свідком чого я не був

Але я його точно прикрасила

Як минуле, яке я створив сам

І все, що я можу запропонувати

це мої слова до вас

У плагіаті гарної мелодії

І все, що я хочу вам сказати

Я втомився писати

Я хочу бачити тебе, поки ще не світло

Але скажи мені, чому ти йдеш

Але скажи мені, чому ти так боїшся

Якщо ти не прокинешся рано

Ні роботи, ні навчання, ні побачення

Але скажіть мені, чому настав час

Тепер, коли я переміг свій страх

Я взяв тебе за пальці

Танцювати, поки сонце сидить

Прийти, несучи світанок

І світло, яке сліпить і лякає мене

І як торпеда

Я ковзаю, літаю в морі простирадл

І кожна складка розповідає історії

Багатьох з них я боюся

Сюжетів багато

Заплутаний і п’яний, як ми

Так самотній, як ми, такий самотній

Чому ти наполягаєш на тому, що без тебе все ще є життя?

(Коли ти не чекаєш, буде боляче

І я знаю, як це буде боляче

І це пройде, як і для мене

І щоб ви відчували себе так, як я відчуваю)

Чому ти наполягаєш на тому, що без тебе все ще є життя?

(Як я бачу, як я живу

Оскільки я не втомлююся намагатися

Я знаю, що ти це почуєш, я знаю, що ти запам'ятаєш

Буде молитися, щоб забути, проситиме забути

Але я не дозволю, не дозволю!!!)

(Чому ти наполягаєш на тому, що без тебе все ще є життя?)

І я не хочу згадувати, ким я був для тебе

Просте відволікання, яке ви можете забути

Я не хочу згадувати, що ми досягли свого кінця

(Чому ти наполягаєш на тому, що без тебе все ще є життя?)

Я не хочу згадувати, що я прокинуся

Знаючи, що мої очі тебе не знайдуть

Я не хочу згадувати, що для мене все скінчилося

Я забуду тебе, я забуду тебе

Я забуду тебе, я забуду тебе

Тому що ти наполягаєш на тому, що все ще є життя...