Manifesto - Fresno

A gente acorda pra vida e não quer sair da cama

A gente abre a ferida na pele de quem nos ama

A gente vive na guerra, a gente luta por paz

A gente pensa que sabe, mas nunca sabe o que faz

A gente nega o que nunca teve forças pra dizer

A gente mostra pro mundo o que se quer esconder

A gente finge que vive até o dia de morrer

E espera a hora da morte pra se arrepender de tudo

E todas essas pessoas que passaram por mim

Alguns querendo dinheiro, outros querendo o meu fim

Os meus amores de infância e os inimigos mortais

Todas as micaretas, todos os funerais

Todos os ditadores e sub-celebridades

Farsantes reais encobertando verdades

Pra proteger um vazio, um castelo de papel

Sempre esquecendo que o mundo é só um ponto azul no céu

Quem é que vai ouvir a minha oração?

E quantos vão morrer até o final dessa canção?

E quem vai prosseguir com a minha procissão

Sem nunca desistir, nem sucumbir a toda essa pressão?

No escuro, a sós com a minha voz

Por nós, quem?

Quem?

Quem?

Antes, durante e após, desatando os nós, hein?

Hein?

Hein?

Sente no corpo uma prisão, correntes, vendas na visão

Os caras não avisam, balas não alisam, minas e manos brisam

E precisam de mais, mais visão, ter paz

Note que o holofote e o vício nele em si te desfaz

Menos é mais, e o que segue é a lombra

Onde se vacilar os verme leva até sua sombra

Cada qual com seu caos

O inferno particular

Tempo, individual

E o amor, impopular

Quem é que vai ouvir a minha oração?

E quantos vão morrer até o final dessa canção?

E quem vai prosseguir com a minha procissão

Sem nunca desistir, nem sucumbir a toda essa pressão?

Só existe uma maneira de se viver para sempre irmão

Que é compartilhando a sabedoria adquirida

E exercitando a gratidão, sempre

É o homem entender que ele é parte do todo

É sobre isso que o manifesto fala

Nem ser menos e nem ser mais, ser parte da natureza, certo

Ao caminhar na contramão disso, a gente caminha

Pra nossa própria destruição

Ми прокидаємося до життя і не хочемо вставати з ліжка

Ми відкриваємо рану на шкірі тих, хто нас любить

Ми живемо у війні, ми боремося за мир

Люди думають, що знають, але ніколи не знають, що робити

Ми заперечуємо те, що ніколи не мали сили сказати

Ми показуємо світу те, що хочемо приховати

Люди вдають, що живуть, поки не помруть

І дочекатися часу смерті, щоб покаятися у всьому

І всі ці люди, які проходили повз мене

Одні хочуть грошей, інші хочуть мого кінця

Моє дитинство любить і смертельні вороги

Усі мікарети, усі похорони

Усі диктатори та субзірки

Справжні фейкери, що приховують правду

Щоб захистити порожнечу, паперовий замок

Завжди забуваючи, що світ — це просто блакитна точка на небі

Хто почує мою молитву?

А скільки людей помре до кінця цієї пісні?

І хто піде з моєю процесією

Ніколи не здавшись і не піддавшись всьому цьому тиску?

У темряві, наодинці зі своїм голосом

Для нас хто?

ВООЗ?

ВООЗ?

До, під час і після розв'язування вузлів, га?

га?

га?

Ви відчуваєте в’язницю на своєму тілі, ланцюги, пов’язки на очах

Хлопці не попереджають, кулі не гладять, міни та брати вітерець

І потрібно більше, більше бачення, мати мир

Зауважте, що центр уваги та залежність від нього скасовується

Менше – більше, а далі – поперекова

Куди захитаються хробаки, веде до вашої тіні

Кожна зі своїм хаосом

Приватне пекло

час, індивідуальний

І любов, непопулярний

Хто почує мою молитву?

А скільки людей помре до кінця цієї пісні?

І хто піде з моєю процесією

Ніколи не здавшись і не піддавшись всьому цьому тиску?

Є лише один спосіб жити вічно, брате

Що ділиться набутою мудрістю

І завжди дякувати

Чоловік має зрозуміти, що він є частиною цілого

Саме про це йдеться в маніфесті

Ні бути менше, ні бути більше, бути частиною природи, правильно

Коли їдемо в протилежному напрямку, ми йдемо

На нашу власну знищення