Zeit lass mir Zeit - Frei.Wild

Ich sitze am Fenster und starre in den Regen.

Der Rauch meiner Kippe

zieht klanglos geschickt in die Kälte hinaus.

Der Wind reisst ihn mit sich

und zieht ihn für immer davon

Ein Klang lauter Stimmen erreicht meine Sinne.

Der Qualm dieser Straße erobert

mein Zimmer und so denke ich mir: «All der Schall und der Rauch sind

vergänglich und nur auf der Flucht.»

Und ich will ganz bestimmt nicht für immer nur fliehen.

Will verweilen,

mich aussruhen, Momente berühren, will und möchte bestimmen, was immer in mir

geschieht.

(Irgendwann, irgendwann)

Ich hasse den Kampf, den ich eh nur verliere, den ich eigentlich schon mein

Leben lang führe.

Allzeit bereit, aber allzeit gewinnt die Zeit.

Woohoooo oh oh

Zeit, lass mir Zeit!

Die Sonne kommt raus und so lauf ich mal wieder durch die Hallen am Bahnhof und

setz mich mal nieder

und es kommt mir so vor: «Die Welt steht nie still, doch nur, weil es niemand

will.»

Und ich will ganz bestimmt nicht für immer nur fliehen, will verweilen,

mich aussruhen, Momente berühren.

Will und möchte bestimmen, was immer in mir

geschieht.

(Irgendwann, irgendwann)

Ich hasse den Kampf, den ich eh nur verliere, den ich eigentlich schon mein

Leben lang führe.

Allzeit bereit, aber allzeit gewinnt die Zeit.

Woohoooo oh oh

Zeit, lass mir Zeit!

Zeit, lass mir Zeit!

Zeit, lass mir Zeit!

Zeit, lass mir Zeit!

Der Sand, er läuft, läuft, läuft, er läuft noch immer.

Und meine Ungeduld,

sie wird wieder schlimmer…

Сиджу біля вікна і дивлюся на дощ.

Дим від мого підора

спритно без звуку витягує на холод.

Відносить його вітер

і відтягує його назавжди

Звук гучних голосів доходить до моїх почуттів.

Дим цієї вулиці перемагає

моя кімната і тому я думаю собі: «Увесь шум і дим є

ефемерний і тільки в бігах».

І я точно не хочу втекти назавжди.

хочу залишитися

відпочити, торкнутися моментів, хоче і хоче визначити все, що всередині мене

трапляється.

(колись, колись)

Я ненавиджу бій, який я все одно тільки програю, який у мене вже є

вести на все життя.

Завжди готовий, але завжди час перемагає.

Оооооооооо

Час, дай мені час!

Виходить сонце, і я ходжу по коридорах на вокзалі

опусти мене

і мені здається так: «Світ ніколи не стоїть на місці, а лише тому, що там нікого немає

хочу».

І я, звичайно, не хочу просто тікати назавжди, хочу залишитися

відпочинок, дотик моменти.

Хоче і хоче визначити все, що всередині мене

трапляється.

(колись, колись)

Я ненавиджу бій, який я все одно тільки програю, який у мене вже є

вести на все життя.

Завжди готовий, але завжди час перемагає.

Оооооооооо

Час, дай мені час!

Час, дай мені час!

Час, дай мені час!

Час, дай мені час!

Пісок, він біжить, біжить, біжить, все ще біжить.

і моє нетерпіння

їй стає гірше...