Tot und doch am Leben - Frei.Wild

Ich lasse ihn laufen, diesen Film meines Lebens

Mal war ich heiter, mal der Sklave meines Strebens

Was ich erlebte aber dann doch nicht erlebt hab

Ging verloren auf der Strecke zwischen Schöpfung und Grab

Der Zeiger zieht vorbei und die Tage vergehen

Gewisse Dinge kann man nie mehr erleben

Wir sind ein Rädchen in dem Uhrwerkt der Zeit

Ich hau den Keil zwischen die Räder und ich fühl mich befreit

Da vorne wo die Sonne untergeht

Wo dich der wahre Wind des Lebens umweht

Kannst du die Sehnsucht deiner Seele erleben

Und dir selber eingestehen, du bist tot und doch am Leben

Wir lieben die Lichter, doch wir hassen die Schatten

Wir greifen nach Sternen, um sie fallen zu lassen

Wie ferngesteuert, programmiert und am Klagen

Stellen uns so lange schon diese Fragen über Fragen

Wo werde ich irgendwann landen wo werde ich irgendwann stehen

Habe mich der hektik gebeugt und hab rein gar nichts erlebt

Wir sind ein Rädchen in dem Uhrwerk der Zeit

Ich hau den Keil zwischen die Räder und ich nehem mir eine Auszeit

Da vorne wo die Sonne untergeht

Wo dich der wahre Wind des Lebens umweht

Kannst du die Sehnsucht deiner Seele erleben

Und dir selber eingestehen

Nehmt euch die Zeit und seht dahin wo die Sonne untergeht

Dahin wo der Wind des Lebens weht und ihr um Freieht fleht

Я дозволив йому працювати, цей фільм мого життя

Іноді я був веселий, іноді раб мого прагнення

Те, що я пережив, але потім не пережив

Заблукав між творінням і могилою

Рука минає, а дні минають

Деякі речі ніколи не можна пережити знову

Ми – гвинтик годинникового механізму часу

Я вбиваю клин між колесами і відчуваю себе звільненим

Попереду, де заходить сонце

Де довкола тебе віє справжній вітер життя

Чи можете ви відчути тугу своєї душі

І зізнайся собі, що ти мертвий і ще живий

Ми любимо світло, але ненавидимо тіні

Ми тягнемося до зірок, щоб скинути їх

Наче дистанційно керований, запрограмований і скаржиться

Ми так довго ставили собі ці питання щодо питань

Де я зрештою опинюся, де я врешті стану

Я вклонився перед суєтою і взагалі нічого не відчув

Ми – гвинтик годинникового механізму часу

Заб’ю клин поміж колесами і зроблю перерву

Попереду, де заходить сонце

Де довкола тебе віє справжній вітер життя

Чи можете ви відчути тугу своєї душі

І признайся собі

Не поспішайте і подивіться, де заходить сонце

Туди, де віє вітер життя, і ти благаєш про свободу