Aliéné (j'accuse) - Freedom For King Kong

J’accuse le silence d’or dans sa splendeur

Car il préserve par doute le peu d’honneur

Qu’il reste à ces Huns, pitoyables héros

Se targuant d'être les grands maîtres du troupeau

J’accuse le bruit de toujours vouloir courir

Sans relâche dans le sens hasardeux du vent

Nourrissant ainsi la laideur des ouï-dires

Enflammant les sentiments les plus écoeurants

J’accuse le bien de ne pas choisir de camp

Etant même trop souvent l’apôtre du mal

On peut se demander s’ils ne sont pas amants

Se jouant de tout dans un vaste dédale

J’accuse la morale d'être une vile chouette

Aux reliques nostalgiques d’un fier passé

Toujours prête à bannir sans pudeur la bête

Qu’elle est, qu’elle sera et qu’elle a toujours été

J’accuse tout ce qui peut nous…

Aliéner, aliéner, aliéner…

J’accuse aussi la mansuétude médiatique

De changer la charité en cathodique

Quand la saison des laisser-pour-compte venue

On porte pour l’occasion l’audience aux nues

J’accuse la société d'être fille de joie

Bien loin de moi de vouloir offenser ses dames

Mais elle répond aussi à la même loi

Malheureux qui ne possède nul sésame

J’accuse tout ce qui peut nous…

Aliéner, aliéner, aliéner…

J’accuse les races de ne pas exister

Excepté dans l’esprit torturé de certains

Qui pour expier leur illustre médiocrité

Jugent sans vergogne inférieur leur prochain

J’accuse l’ingérence qui prône l’ordre

Et sème la graine violente du chaos

De ne ressembler qu'à une vulgaire horde

Animée par un obscur dessein de corbeaux

J’accuse Dieu d’avoir élu domicile

Dans l’esprit tourmenté de quelques débiles

Aux néfastes aspirations meurtrières

Prêchant la mort comme ultime lumière

J’accuse la mort d'être l’ultime

Elle n’est que le fruit de vastes spéculations

Où se cultive les pires supercheries

Entraînant l’hégémonie des superstitions

Я звинувачую золоту тишу в її красі

Бо він береже маленьку честь сумнівом

Нехай залишаються ці гуни, жалюгідні герої

Визнаючи себе великими господарями стада

Я звинувачую шум у тому, що завжди хочеться бігти

Безжально у небезпечному напрямку вітру

Так годують потворність чуток

Розпалюючи найболючіші почуття

Я звинувачую добро в тому, що він не обирає сторони

Бути навіть занадто часто апостолом зла

Цікаво, чи вони не коханці

Грати у величезному лабіринті

Я звинувачую мораль у тому, що я підла сова

До ностальгічних реліктів гордого минулого

Завжди готовий безсоромно вигнати звіра

Що це таке, яким воно буде і яким було завжди

Я звинувачую все, що може нас...

Відчужувати, відчужувати, відчужувати...

Я також звинувачую поблажливість ЗМІ

Змінити благодійність на катодну

Коли настане сезон відмов

З цієї нагоди ми несемо глядачів у небо

Я звинувачую суспільство в тому, що я дівчина радості

Далеко від того, щоб я хотів образити його дам

Але він також відповідає на той самий закон

Нещасний, у якого немає кунжуту

Я звинувачую все, що може нас...

Відчужувати, відчужувати, відчужувати...

Я звинувачую раси в тому, що вони не існують

Хіба що в замучених розумах деяких

Кому спокутувати їхню прославлену посередність

Безсоромно оцінюють свого ближнього за нижчого

Я звинувачую втручання, яке пропагує порядок

І сіє буйне зерно хаосу

Щоб просто виглядати як звичайна орда

Керований темним дизайном ворон

Я звинувачую Бога в тому, що він оселився

В змучених головах якихось слабаків

До злих убивчих прагнень

Проповідування смерті як остаточного світла

Я звинувачую смерть як остаточне

Це лише плід широких спекуляцій

Де ростуть найгірші обмани

Розвиток гегемонії забобонів