Zangra - Jacques Brel, François Rauber, Gérard Jouannest

Je m’appelle Zangra et je suis lieutenant

Au fort de Belonzio qui domine la plaine

D’où l’ennemi viendra, qui me fera héros

En attendant ce jour, je m’ennuie quelquefois

Alors je vais au bourg, voir les filles en troupeaux

Mais elles rêvent d’amour, et moi, de mes chevaux

Je m’appelle Zangra et déjà capitaine

Au fort de Belonzio qui domine la plaine

D’où l’ennemi viendra qui me fera héros

En attendant ce jour, je m’ennuie quelquefois

Alors je vais au bourg, voir la jeune Consuelo

Mais elle parle d’amour, et moi, de mes chevaux

Je m’appelle Zangra maintenant commandant

Au fort de Belonzio qui domine la plaine

D’où l’ennemi viendra, qui me fera héros

En attendant ce jour, je m’ennuie quelquefois

Alors je vais au bourg, boire avec Don Pedro

Il boit à mes amours et moi à ses chevaux

Je m’appelle Zangra je suis vieux colonel

Au fort de Belonzio qui domine la plaine

D’où l’ennemi viendra qui me fera héros

En attendant ce jour, je m’ennuie quelquefois

Alors je vais au bourg, voir la veuve de Pedro

Je parle enfin d’amour, mais elle, de mes chevaux

Je m’appelle Zangra hier trop vieux général

J’ai quitté Belonzio qui domine la plaine

Et l’ennemi est là, je ne serai pas héros

Мене звати Зангра, я лейтенант

У фортеці Белонціо, яка домінує над рівниною

Звідки вийде ворог, хто зробить мене героєм

Чекаючи цього дня, мені іноді буває нудно

Тож іду в місто, бачу дівчат табунами

Але вони мріють про кохання, а я про своїх коней

Мене звати Зангра, я вже капітан

У фортеці Белонціо, яка домінує над рівниною

Звідки вийде ворог, що зробить мене героєм

Чекаючи цього дня, мені іноді буває нудно

Тож я йду в місто, бачу молоду Консуело

Але вона говорить про кохання, а я про своїх коней

Мене звати Зангра тепер командир

У фортеці Белонціо, яка домінує над рівниною

Звідки вийде ворог, хто зробить мене героєм

Чекаючи цього дня, мені іноді буває нудно

Тож я йду до міста, пию з доном Педро

Він п'є за моє кохання, а я за його коней

Мене звати Зангра, я старий полковник

У фортеці Белонціо, яка домінує над рівниною

Звідки вийде ворог, що зробить мене героєм

Чекаючи цього дня, мені іноді буває нудно

Тож я йду до міста, бачу вдову Педро

Я нарешті говорю про кохання, а вона про моїх коней

Мене звати Зангра вчора занадто старий генерал

Я залишив Белонціо, який домінує над рівниною

А ворог є, я не буду героєм