Les Biches - Jacques Brel, François Rauber, Gérard Jouannest

Elles sont notre premier ennemi

Quand elles s'échappent en riant

Des pâturages de l’ennui

Les biches

Avec des cils comme des cheveux

Des cheveux en accroche-faon

Et seulement le bout des yeux

Qui triche

Si bien que le chasseur s’arrête

Et que je sais des ouragans

Qu’elles ont changés en poètes

Les biches

Et qu’on les chasse de notre esprit

Ou qu’elles nous chassent en rougissant

Elles sont notre premier ennemi

Les biches

De quinze ans

Elles sont notre plus bel ennemi

Quand elles ont l'éclat de la fleur

Et déjà la saveur du fruit

Les biches

Qui passent toute vertu dehors

Alors que c’est de tout leur cœur

Alors que c’est de tout leur corps

Qu’elles trichent

Lorsqu’elles broutent le mari

Ou lorsqu’elles broutent le diamant

Sur l’asphalte bleu de Paris

Les biches

Qu’on les chasse à coups de rubis

Ou qu’elles nous chassent au sentiment

Elles sont notre plus bel ennemi

Les biches

De vingt ans

Elles sont notre pire ennemi

Quand elles savent leur pouvoir

Mais qu’elles savent leur sursis

Les biches

Quand un chasseur est une chance

Quand leur beauté se lève tard

Quand c’est avec toute leur science

Qu’elles trichent

Trompant l’ennui plus que le cerf

Et l’amant avec l’autre amant

Et l’autre amant avec le cerf

Qui biche

Et qu’on les chasse à la folie

Ou qu’elles nous chassent du bout des gants

Elles sont notre pire ennemi

Les biches

D’après vingt ans

Elles sont notre dernier ennemi

Quand leurs seins tombent de sommeil

Pour avoir veillés trop de nuits

Les biches

Quand elles ont le pas résigné

Des pèlerins qui s’en reviennent

Quand c’est avec tout leur passé

Qu’elles trichent

Afin de mieux nous retenir

Nous qui ne servons à ce temps

Qu'à les empêcher de vieillir

Les biches

Et qu’on les chasse de notre vie

Ou qu’elles nous chassent parce qu’il est temps

Elles restent notre dernier ennemi

Les biches

De trop longtemps

Вони наш перший ворог

Коли вони рятуються від сміху

Пасовища нудьги

олень

З віями, як волосся

Палеве волосся

І тільки кінець очей

хто обманює

Тож мисливець зупиняється

І що я знаю про урагани

Щоб вони перетворилися на поетів

олень

І викиньмо їх із свідомості

Або ганятися за нами червоніючими

Вони наш перший ворог

олень

П'ятнадцять років

Вони наш найкрасивіший ворог

Коли вони мають блиск квітки

А вже аромат фруктів

олень

Хто всю чесноту витрачає назовні

Коли це від усієї душі

Поки це всім тілом

Що вони обманюють

Коли пасуть чоловіка

Або коли випасають діамант

На блакитному асфальті Парижа

олень

Нехай їх рупій проганяють

Або проганяйте нас почуттям

Вони наш найкрасивіший ворог

олень

двадцять років

Вони наш найлютіший ворог

Коли знають свою силу

Але щоб вони знали свою відстрочку

олень

Коли мисливцю щастить

Коли їхня краса пізно встає

Коли це з усією їхньою наукою

Що вони обманюють

Обманює нудьгу більше, ніж оленя

І коханець з іншим коханцем

А інший коханець з оленями

хто робить

І ганятися за ними шалено

Або нас проганяють

Вони наш найлютіший ворог

олень

Через двадцять років

Вони наш останній ворог

Коли їхні груди впадають від сну

За те, що не спав занадто багато ночей

олень

Коли вони звільняються

Паломники, які повертаються

Коли це з усім їхнім минулим

Що вони обманюють

Щоб нас краще тримати

Ми, які в цей час не служимо

Чим не дати їм старіти

олень

І прогнати їх із нашого життя

Або вони ганяються за нами, бо пора

Вони залишаються нашим останнім ворогом

олень

Надто довго