La Ferrovia - Franco Simone

La ferrovia non si è sposata ancora

Conserva la sua aria di cosa sola

7 e 30, la gente si accalca

E il più prepotente si siederà

58 a sedere e 60 a guardare, ma il treno partirà

La vecchia stazione non ha perso proprio niente

Odora di treno, di freni, di rabbia da studente

Appoggiato a quel muro tra un chiodo e una scritta

Guardando i compagni miei

Rincorrevo il coraggio di essere uguale a quegli altri davanti a me

E mi ribellai

Scavai nel fondo di me stesso e mi ribellai

Ma io non parlai

Cambiai soltanto abitudini e gente e me ne andai

Quell’incertezza me l’aveva data

Un ambiente rispettoso e timorato

Si diceva «i peccati di sesso son tanto grandi e lo capirai

Ed il fuoco eterno, il fuoco raccoglie chi macchia la castità»

Che sforzi per potersi liberare

Per dare un senso a tutto, per capire

Che quel sesso parlato, temuto, poteva esser felicità

Che peccati, quelli veri, comportano almeno mancanza di onestà

E mi ribellai

Scavai nel fondo di me stesso e mi ribellai

Ma io non parlai

Cambiai soltanto abitudini e gente e me ne andai

Dall’alto dell’altare qualcuno piangeva

Ma certo non per quel che si diceva

Una croce da segnare sul petto, passaporto per l’onestà

E per darmene un senso cercavo tra le pagine sacre la verità

E mi ribellai

Scavai nel fondo di me stesso e mi ribellai

Ma io non parlai

Cambiai soltanto abitudini e gente e me ne andai

E qualcuno, sì, disse: «Peccato un ragazzo così»

Forse la città potrà guastare l’innocenza che ha…

Залізниця ще не вийшла заміж

Воно зберігає відчуття самотності

7 і 30, люди злітаються

А самий начальство сяде

58 сидіти і 60 дивитися, але поїзд піде

Стара станція взагалі нічого не втратила

Пахне потягом, гальмами, студентською люттю

Притулившись до стіни між цвяхом і листом

Дивлячись на своїх товаришів

Я гнався за сміливістю бути схожим на тих, хто стояв переді мною

І я збунтувався

Я копався в глибині себе і збунтувався

Але я не говорив

Я просто змінив звички та людей і пішов

Він дав мені цю невпевненість

Поважне та страхітливе середовище

Колись казали: «Сексуальні гріхи такі великі, і ти це зрозумієш

І вічний вогонь, вогонь збирає тих, хто заплямує цнотливість»

Яке зусилля вирватися на волю

Щоб усе зрозуміти, зрозуміти

Сказаний секс із страхом може бути щастям

Які гріхи, справжні, принаймні пов’язані з браком чесності

І я збунтувався

Я копався в глибині себе і збунтувався

Але я не говорив

Я просто змінив звички та людей і пішов

З вершини вівтаря хтось плакав

Але точно не за те, що вони сказали

Хрест на грудях, паспорт на чесність

І щоб відчути це, я шукав істини серед священних сторінок

І я збунтувався

Я копався в глибині себе і збунтувався

Але я не говорив

Я просто змінив звички та людей і пішов

А хтось, так, сказав: «Шкода, що такий хлопчик»

Можливо, місто зможе зіпсувати свою невинність...