Qué lejos - Francisco Céspedes

Nos pasa a todos cuando andamos lejos

O por lo menos quienes somos almas

Nos llega de mil formas la nostalgia

Y de ella hacemos el mejor bolero

Nos salta el corazón, la calle se parece

A algún lugar sin rostro en la memoria

Y le ponemos nombre

Nos gana el deseo para contarnos otra vieja historia

Ay amor, ay amor, ay amor qué lejos

Ay amor, ay amor, ay amor qué lejos

El humo del café que nos detiene a veces

Siempre será mejor el que la abuela hacia

Te juro corazón, seguro corazón

Nunca probaste el de ella cada día

Muy cerca del dolor y de esta calma

Que me he inventado siempre pa ser viejo

Si no ya hubiera muerto en esa lágrima

Pero no eres tu sola soledad hay otros nuevos

Ay amor…

Y sigo siendo amor y soy algo mejor

Aunque me duela el corazón y el miedo

Y sigo siendo amor y soy algo mejor

Aunque me duela el corazón y el miedo

De no saber dónde morir

Debo escoger dónde morir

Algo importante cuando queda menos

Pregúntenme del mar pa que compare

Si nunca hubo uno igual al de mi historia

Lo de uno siempre será inigualable

Y más cuando en el alma la nostalgia asoma

Y dice ay amor, ay amor, ay amor qué lejos

Ay amor…

Це трапляється з усіма нами, коли ми далеко

Або, принаймні, які ми душі

Ностальгія приходить до нас тисячами способів

І з нього робимо найкраще болеро

Наші серця стрибають, вулиця схожа

Кудись безлик в пам'яті

І ми називаємо це

У нас виникає бажання розповісти ще одну стару історію

Ой любов, ой любов, ой любов, як далеко

Ой любов, ой любов, ой любов, як далеко

Кавовий дим, який іноді зупиняє нас

Завжди краще буде той, що зробила бабуся

Клянусь серцем, впевненим серцем

Ти ніколи не куштував її кожен день

Дуже близько до болю і цього спокою

Що я завжди вигадував, щоб бути старим

Якби ні, я б уже помер у цій сльозі

Але це не єдина твоя самотність, є нові

О любов…

І я все ще люблю і я щось краще

Хоча серце болить і страх

І я все ще люблю і я щось краще

Хоча серце болить і страх

Не знаючи, де померти

Я повинен вибрати, де померти

Щось важливе, коли менше

Спитай мене про море, щоб я міг порівняти

Якби такого в моїй історії ніколи не було

Те, що є одним, завжди буде незрівнянним

А тим більше, коли в душі з’являється ностальгія

І він каже: «О люба, любов, любов, як далеко».

О любов…