Lloviendo Ausencia - Francisco Céspedes

Se nos deshizo el nudo

Qué pena, qué pena

Creí que era importante

Que dejaría huella

Y ahora reinventarnos

Qué pena, qué pena

Ya no hay amor ni olvido para mi

Está lloviendo ausencia…

Se nos deshizo el nudo

Qué pena, qué pena

Mi canto fue el silencio

Se nos rompió el encanto

Y ahora reinventarnos

Qué pena, qué pena

No sé qué hacer con todo este dolor

Está lloviendo ausencia…

Y nos despedimos así, como si nada

Sin mirarnos, sin hablarnos, sin besarnos, sin tocarnos

Nos despedimos así como si nada

Cada uno a su camino, cada cual con su destino

Se quedó un lugar vacío de tu cuerpo a mi delirio

Laberinto insoportable de tristeza

Qué pena, qué pena

Y está lloviendo ausencia…

Se nos deshizo el nudo

Qué pena, qué pena

Mis alas no caminan

Mis pasos ya no vuelan

Y ahora reinventarnos

Qué pena, qué pena, qué pena

No sé qué hacer con todo este dolor

Está lloviendo ausencia…

Y nos despedimos así, como si nada…

Ми розв’язали вузол

Як шкода, яка шкода

я думав, що це важливо

це залишило б слід

А тепер заново винайдемо себе

Як шкода, яка шкода

Для мене більше немає ні любові, ні забуття

Йде дощ відсутність...

Ми розв’язали вузол

Як шкода, яка шкода

Моя пісня була тиша

Наша чарівність була зламана

А тепер заново винайдемо себе

Як шкода, яка шкода

Я не знаю, що робити з усім цим болем

Йде дощ відсутність...

І ми так, ніби нічого, попрощалися

Не дивлячись на нас, не розмовляючи з нами, не цілуючи нас, не торкаючись

Ми попрощалися ніби нічого

Кожен на своєму шляху, кожен зі своєю долею

Порожнє місце твого тіла залишилося в моєму маренні

Нестерпний лабіринт смутку

Як шкода, яка шкода

І дощ відсутність...

Ми розв’язали вузол

Як шкода, яка шкода

мої крила не ходять

Мої кроки вже не летять

А тепер заново винайдемо себе

Який сором, який сором, який сором

Я не знаю, що робити з усім цим болем

Йде дощ відсутність...

І ми попрощалися так, ніби нічого...