Nostalgia - Francisco Céspedes

Quiero emborrachar mi corazón

Para olvidar un loco amor

Que más que amor es un sufrir…

Y aquí vengo para eso

A borrar antiguos besos

En los labios de otras bocas

Si su amor fue flor de un día

¿por qué causa es siempre mía

Esta cruel preocupación?

Quiero por los dos mi copa alzar

Para olvidar mi obstinación

Y más la vuelvo a recordar

Nostalgia

De escuchar su risa loca

Y sentir junto a mi boca

Como un fuego, su respiración

Angustia

De sentirme abandonado

Y pensar que otro a su lado

Pronto, pronto le hablará de amor

Hermano

Ya no quiero rebajarme

Ni pedirle, ni rogarle

Ni decirle que no puedo más vivir

Desde mi triste soledad veré caer

Las rosas muertas de mi juventud

Gime, bandoneón, tu tango gris

Quizás a ti te hiera igual

Algún amor sentimental

Llora mi alma de fantoche

Sola y triste en esta noche

Noche negra y sin estrellas

Si las copas traen consuelo

Aquí estoy con mi desvelo

Para ahogarlo de una vez

Quiero emborrachar mi corazón

Para después poder brindar

Por los fracasos del amor

Nostalgia

De escuchar su risa loca

Y sentir junto a mi boca

Como un fuego, su respiración

Angustia

De sentirme abandonado

Y pensar que otro a su lado

Pronto, pronto le hablará de amor

Hermano

Yo no quiero rebajarme

Ni pedirle, ni rogarle

Ni decirle que no puedo más vivir

Desde mi triste soledad veré caer

Las rosas muertas de mi juventud

Я хочу напитися серце

Щоб забути шалене кохання

Що більше ніж любов - це страждання...

І ось я прийшов за цим

Щоб стерти старі поцілунки

На губах інших ротів

Якби твоя любов була квіткою дня

чому причина завжди моя

Ця жорстока турбота?

Я хочу підняти келих за нас обох

Щоб забути мою впертість

І більше я згадую її знову

Ностальгія

Почути твій шалений сміх

І відчуваю біля рота

Як вогонь, твій подих

Дистрес

відчуття покинутих

І думати, що поруч з ним інший

Скоро, скоро він заговорить про кохання

брат

Я більше не хочу опускатися

Ні просити, ні благати

І не сказати йому, що я більше не можу жити

Від своєї сумної самотності я побачу осінь

Мертві троянди моєї юності

Стогін, бандонеон, твоє сіре танго

Можливо, вам так само боляче

якась сентиментальна любов

Моя лялькова душа плаче

Самотній і сумний у цю ніч

Чорна і беззіркова ніч

Якщо чашки приносять розраду

Ось я зі своєю безсонням

Щоб раз заглушити

Я хочу напитися серце

Щоб потім мати можливість тости

За невдачі в коханні

Ностальгія

Почути твій шалений сміх

І відчуваю біля рота

Як вогонь, твій подих

Дистрес

відчуття покинутих

І думати, що поруч з ним інший

Скоро, скоро він заговорить про кохання

брат

Я не хочу опускатися

Ні просити, ні благати

І не сказати йому, що я більше не можу жити

Від своєї сумної самотності я побачу осінь

Мертві троянди моєї юності