Le passager de la pluie - Francis Lai, Severine

Le ciel est gris la pluie s’invite

comme par surprise

elle est chez nous et comme un rite

qui nous enlise

les parapluies s’ouvrent en cadence

comme une danse,

les gouttes tombent en abondance

sur douce France.

Tombe tombe tombe la pluie

en ce jour de dimanche de décembre

à l’ombre des parapluies

les passants se pressent pressent pressent sans attendre

On l’aime parfois elle hausse la voix

elle nous bouscule

elle ne donne plus de ses nouvelles

en canicule

puis elle revient comme un besoin

par affection

et elle nous chante sa grande chanson

l’inondation

Tombe tombe tombe la pluie

en ce jour de dimanche de décembre,

à l’ombre des parapluies

les passants se pressent, pressent, pressent sans attendre

Tombe tombe tombe la pluie

en ce jour de dimanche de décembre

à l’ombre des parapluies

les passants se pressent pressent pressent sans attendre

et tombe

et tombe

et tombe, tombe

et tombe

et tombe

et tombe…

Небо сіре, йде дощ

ніби зненацька

вона у нас і як обряд

яка нас заболочує

парасольки розкриваються в каденції

як танець,

краплі падають удосталь

про солодку Францію.

падає падає дощ

цієї неділі грудня

в тіні парасольок

перехожі поспішати поспішати поспішати не чекаючи

Ми її любимо, іноді вона підвищує голос

вона штовхає нас

вона більше не чує від неї

у хвилі спеки

потім це повертається як потреба

з любові

і вона співає нам свою чудову пісню

повінь

падає падає дощ

цієї неділі грудня,

в тіні парасольок

перехожі поспішають, поспішають, поспішають, не чекаючи

падає падає дощ

цієї неділі грудня

в тіні парасольок

перехожі поспішати поспішати поспішати не чекаючи

і падає

і падає

і падають, падають

і падає

і падає

і падає...