Tapioca - Francesca Michielin

Ringrazio l’asfalto per ogni salto che mi ha lasciato fare

Ringrazio le gambe le mie e le altre per ogni tuffo al mare

Ringrazio le case anche quelle in affitto che ti sanno ospitare

Dire grazie ogni tanto d’altro canto non si può evitare

Quando la luna si vede di giorno non si può evitare

Come l’estate diventa l’autunno

Sono arrivata qui

Sto bene anche se è lunedì

Sento che respiro l’aria che rigira il mondo come se fosse un’elica

Ringrazio al quartiere per tutte le cose che non mi hai saputo dare

Perchè ciò che non c’era l’ho inventato

L’ho potuto immaginare

Quando non vedi le stelle di giorno non si può evitare

Quando la scuola finisce a giugno

È arrivata domenica

È un coro che canta

Trovarsi a mezzogiorno

Ringrazio ogni cosa

Il profumo del pane dall’altra parte del mondo

Ti dico grazie e suono più forte

E suono ancora più forte

Я дякую асфальту за кожен стрибок, який він мені дозволив зробити

Я дякую своїм ногам та іншим за кожне занурення в море

Я дякую будинкам, навіть тим, хто орендує, хто знає, як вас прийняти

З іншого боку, не можна уникнути час від часу висловлювання подяки

Коли місяць видно вдень, цього не уникнути

Як літо стає осінню

Я йду туди

У мене все добре, хоча сьогодні понеділок

Я відчуваю, що дихаю повітрям, яке обертає світ, ніби він є пропелером

Я дякую сусідам за все те, що ти не зміг мені дати

Бо я винайшов те, чого не було

Я міг це уявити

Коли ти не бачиш зірок вдень, цього не уникнути

Коли школа закінчується в червні

Неділя настала

Це хор, який співає

Бути опівдні

Я дякую за все

Запах хліба на іншому кінці світу

Я говорю «дякую» і говорю голосніше

І звучить ще голосніше