Мир после меня - Fonetic

Вот всё закончилось, улеглось.

И стало не важно вдруг ни золото, бронза,

ни серебро.

А ты говоришь: «Их надо было забрать всех».

Но ведь жизнь и без

этого праздник.

И поэтому надо ли

Я растворяю все помыслы взять их

Нет, не торможу, но вырубаю азотную закись

Как-то бесшумно чёрный песок тихо тронули волны

Вместо потопа оставлю здесь лишь стихотворные формы

И сколько вместе нажили, вспомни, строк

В них были с тобою реальными, или персонажами Warner Bros?

И что было дороже — из-под шины летевший гравий

Либо же финишный флажок, что останавливает это ралли?

Что будет дальше в этом мире после меня

В котором мы тлеем постепенно, бывало запутавшись в его степенях

Старый не гони, ай, да не говори: «Пускай горит мир!»

Этот усталый механизм, уже не работает по алгоритмам

Помни, хочешь убить врага… Легко — каждый из нас как киллер,

Но в благодарность всю переплавить боль… Любой ли с нас — алхимик?

Тут кто-то ко дну, я пока похожу по земле

Мир после меня красив.

А ты хоть и бойся, но совершай прыжок,

А я молю небо мелом в это море меня раскрошить — я в нём больше не отражен (Что

после меня?)

А нет уже после меня войны, тишиной стал весь этот недавний шум

Я пристально взгляну, но в этом озере не вижу глубины, я в нём больше не

отражусь

Ось усе закінчилося, вляглося.

І стало неважливо раптом ні золото, бронза,

ні срібло.

А ти говориш: «Їх треба було забрати всіх».

Але ведь життя і без

цього свята.

І тому треба лі

Я розчиняю всі помисли взяти їх

Ні, не можу, але вирубаю азотний закис

Якось безшумно чорний пісок тихо зачепили хвилі.

Замість потопу залишу тут лише віршовані форми

І скільки разом нажили, згадай, рядків

У них були з тобою реальними, чи персонажами Warner Bros?

І що було дорожче — з-під шини гравій, що летів.

Або ж фінішний прапорець, що зупиняє це ралі?

Що буде далі в цьому світі після мене

У якому ми тліємо поступово, бувало заплутавшись у його ступенях

Старий не гони, ай, так не говори: «Хай горить світ!»

Цей втомлений механізм, уже не працює за алгоритмами

Пам'ятай, хочеш убити ворога… Легко — кожен із нас як кілер,

Але в подяку всю переплавити біль… Будь-який з нас — алхімік?

Тут хтось до дна, я поки що схожу по землі

Світ після мене гарний.

А ти хоч і бійся, але роби стрибок,

А я молю небо крейдою в це море мене розкришити — я в ньому більше не відражений (Що

Після мене?)

А ні вже після мене війни, тишею став увесь цей недавній шум

Я уважно погляну, але в цьому озері не бачу глибини, я в ньому більше не

відображусь