00:00 - Fonetic

Знаешь, религия наша давно стала не порицаема

Мы верим.

Да.

Мы с тобой верим в одни и те же пустоты

И бессмысленность эту очень искусно скрываем за непроницаемостью на лице

С умным видом падая в бездну, пока время режет нам стропы

Я не вернусь, и не жди

Тихо в динамиках и пусто в камере дрона

Лишь карикатуры на стиль

С нитевидным пульсом армии клонов

И мысли кружат как щепки в холодном американо

Нелепая загадка:

Стол.

А на столе малява,

А в маляве лишь единственное слово «прости»

В радио лишь одни синоптики о серых тучах

Выпью чашку и в стальное дно загляну

И не увижу ничего в этой кофейной гуще

Мама скажет: «Сынок, родной, позабудь»

Дым вываливал в окна

Она была близко, но снова ушла

Совсем иной сценарий бы мог быть, но нет

И раны снова разошлись по заштопанным швам

И в памяти выстрелы волн

Пусть это всё за гранями смыслов и форм

Со светом в тоннеле уже поезд ушёл,

Но я в нём и уснул, где-то в дальнем зависнув депо

Там, во сне, я слежу за рекой,

А за спиной моей та ещё свора

Палю на проплывающие трупы врагов,

А на том берегу где-то — мимо пробегающий Форест

Он всё бежит и слагает сказки

О том, что никто ты, о том, что ты — это пыль

Лишь паства ведомая.

Знаешь всё сам

Винтик двуличного бизнеса

На праведных катают пасквили лишь,

А отморозков кладут в золотые гробы

Ну здравствуй, бредовый мир, здравствуй, братец-шиза

Здравствуй, сестричка-бессмыслица

00:00 на часах.

Ноль, ноль, ноль

Навсегда упускаем момент, и путь выбираем самый ветвистый

И, устав играть эту роль, даже луна обернётся другой стороной

Спросит, были ли мы в своём уме?

Или всегда были за гранью здравого смысла?

00:00 на часах.

Ноль, ноль, ноль

Навсегда упускаем момент, и путь выбираем самый ветвистый

И, устав играть эту роль, даже луна обернётся другой стороной

Спросит, были ли мы в своём уме?

Или всегда были за гранью здравого смысла?

Но этот берег мой

И сколько бы я прежде ни отмерил доль

Сколько б ни верил в рай за чек

Столько же мне не спать ночей, I’ve just married

Choice, дай мне ещё немного больше

И стало изменчиво резко лицо так

Ещё немного пепла, орешка и соды

Я нажимаю на self-destroy

И позабытые кадры

Спрятанные за туманами в голове

Проявляются снова фрагментами пазла

С бутыли горла вырываю дозатор,

Но ядовитые капли

Что накапливали облака чужих королевств

Смоют всё, что было грязным

Разве?

Они покорно выпадают в осадок

Я спускаюсь на уровень ноль

Рефлексия — уровень Бог

За струнами мой мир и дьявол тихо на ухо скажет мне:

«Да, дядя, в этом ты, в натуре, не плох»

Я знаю это, ибо сам в это неплохо играю

Слова летели, будто пули, в микро

Придёт время и наступит безветрие, штиль

Да, ну, а пока лишь бури и гром

Очередную дуру в игнор

Тут об одном всё, у свободы есть лишь только небо и крик,

А суки с умным еблом все испаряются без шума ветров

Если не то чё-то, ты мне маякни

Пока я в туманах, пока пусть подгрузит

Не навсегда это, знаешь

Ещё немного подержит, но в полночь отпустит

Всегда отпускает

00:00 на часах.

Ноль, ноль, ноль

Навсегда упускаем момент, и путь выбираем самый ветвистый

И, устав играть эту роль, даже луна обернётся другой стороной

Спросит, были ли мы в своём уме?

Или всегда были за гранью здравого смысла?

00:00 на часах.

Ноль, ноль, ноль

Навсегда упускаем момент, и путь выбираем самый ветвистый

И, устав играть эту роль, даже луна обернётся другой стороной

Спросит, были ли мы в своём уме?

Или всегда были за гранью здравого смысла?

1−7 I-B, hip-hop.ru

1−7 I-B, hip-hop.ru

И время полным-полно, и нет лишь смысла

Ты не утони со мной в этих мыслях

1−7 I-B, hip-hop.ru

1−7 I-B, hip-hop.ru

И время полным-полно, и нет лишь смысла

Ты не утони со мной в этих мыслях

Знаєш, релігія наша давно стала не ганебною

Ми віримо.

Так.

Ми з тобою віримо в одні й ті ж порожнечі

І безглуздість цю дуже майстерно приховуємо за непроникністю на особі

З розумним виглядом падаючи в безлад, поки час ріже нам стропи

Я не повернуся, і не чекай

Тихо в динаміках і пусто в камері дрона

Лише карикатури на стиль

З ниткоподібним пульсом армії клонів

І думки кружляють як тріски в холодному американо

Безглузда загадка:

Стіл.

А на столі малява,

А в маляві лише єдине слово «вибач»

У радіо лише одні синоптики про сірі хмари

Вип'ю чашку і стальне дно загляну

І не побачу нічого в цій кавовій гущі

Мама скаже: «Синку, рідний, забудь»

Дим вивалював у вікна

Вона була близько, але знову пішла

Зовсім інший сценарій би міг бути, але немає

І рани знову розійшлися по заштопанним швам

І в пам'яті постріли хвиль

Нехай це все за межами смислів і форм

Зі світлом в тунелі вже поїзд пішов,

Але я в ньому і заснув, десь далеко зависнувши депо

Там, у сні, я стежу за річкою,

А за спиною моєю та ще зграя

Палю на пропливаючі трупи ворогів,

А на тому березі десь — повз пробігаючий Форест

Він все біжить і складає казки

Про тому, що ніхто ти, про тому, що ти — це пил

Лише паства ведена.

Знаєш все сам

Гвинтик двоособового бізнесу

На праведних катають пасквілі лише,

А відморозків кладуть у золоті труни

Ну, здравствуй, маячний світ, вітаю, братику-шиза

Здрастуйте, сестричка-безглуздя

00:00 на годині.

Нуль, нуль, нуль

Назавжди упускаємо момент, і шлях вибираємо найгіллястіший

І, втомившись грати цю роль, навіть місяць обернеться іншою стороною

Запитає, чи були ми в своєму розумі?

Чи завжди були за межею здорового глузду?

00:00 на годині.

Нуль, нуль, нуль

Назавжди упускаємо момент, і шлях вибираємо найгіллястіший

І, втомившись грати цю роль, навіть місяць обернеться іншою стороною

Запитає, чи були ми в своєму розумі?

Чи завжди були за межею здорового глузду?

Але цей берег мій

І скільки би я раніше ні відміряв доль

Скільки б ні вірив у рай за чек

Стільки ж мені не спати ночей, I've just married

Choice, дай мені ще трохи більше

І стало мінливо різко обличчя так

Ще трохи попелу, горіха та соди

Я натискаю на self-destroy

І забуті кадри

Заховані за туманами в голові

Виявляються знову фрагментами пазла

З бутлі горла вириваю дозатор,

Але отруйні краплі

Що накопичували хмари чужих королівств

Змивають все, що було брудним

Хіба?

Вони покірно випадають в осад

Я спускаюся на рівень нуль

Рефлексія — рівень Бог

За струнами мій світ і диявол тихо на вухо скаже мені:

«Так, дядько, у цьому ти, в натурі, непоганий»

Я знаю це, бо сам в це непогано граю

Слова летіли, наче кулі, в мікро

Прийде час і настане безвітря, штиль

Так, ну, а поки що тільки бурі та гром

Чергову дурницю в ігнор

Тут про одне все, у свободи є тільки небо і крик,

А суки з розумним еблом усі випаровуються без шуму вітрів

Якщо не щось, ти мені маякни

Поки що я в туманах, поки нехай підвантажить

Не назавжди це, знаєш

Ще трохи потримає, але опівночі відпустить

Завжди відпускає

00:00 на годині.

Нуль, нуль, нуль

Назавжди упускаємо момент, і шлях вибираємо найгіллястіший

І, втомившись грати цю роль, навіть місяць обернеться іншою стороною

Запитає, чи були ми в своєму розумі?

Чи завжди були за межею здорового глузду?

00:00 на годині.

Нуль, нуль, нуль

Назавжди упускаємо момент, і шлях вибираємо найгіллястіший

І, втомившись грати цю роль, навіть місяць обернеться іншою стороною

Запитає, чи були ми в своєму розумі?

Чи завжди були за межею здорового глузду?

1-7 I-B, hip-hop.ru

1-7 I-B, hip-hop.ru

І час повним-повно, і немає лише сенсу

Ти не вутоні зі мною в цих думках

1-7 I-B, hip-hop.ru

1-7 I-B, hip-hop.ru

І час повним-повно, і немає лише сенсу

Ти не вутоні зі мною в цих думках