Nebbie - FOLKSTONE

Sopra sguardi tu condanni

Il mio sdegno sarà la tua ombra

Immerso in eterni momenti d’inquietudine

Dai bassifondi della mia mente sconvolgo la realtà

Non parlar

Se del mio profondo non sai

Irae indulgere

Il saggio non è giudice

Se ancor non conosce i miei perchè

Tu vorrai

Ma nel tuo inganno tu non mi avrai

Nebbie sovrastano le mie città

Le assolute verità che mai indosserò

Se i miei cupi silenzi capir non puoi

Sul mio viso un sorriso s’accende

Ma è ironica follia

Non parlar

Se del mio profondo non sai

Irae indulgere

Il saggio non è giudice

Se ancor non conosce i miei perchè

Tu vorrai

Ma nel tuo inganno tu non mi avrai

Irae indulgere

Tu saggio non sei giudice

Perchè non saprai mai… Di me!

Зверху поглядами ви засуджуєте

Моє обурення буде твоєю тінню

Занурений у вічні хвилини неспокою

З глибини свого розуму я засмучую реальність

Не говори

Якщо ти не знаєш моєї глибини

Irae потурати

Мудрий не суддя

Якщо ти досі не знаєш чому

Ви захочете

Але в твоєму обмані ти мене не матимеш

Над моїми містами нависають тумани

Абсолютні істини, які я ніколи не одягну

Якщо ви розумієте моє похмуре мовчання, ви не зможете

На моєму обличчі сяє посмішка

Але це іронічне божевілля

Не говори

Якщо ти не знаєш моєї глибини

Irae потурати

Мудрий не суддя

Якщо ти досі не знаєш чому

Ви захочете

Але в твоєму обмані ти мене не матимеш

Irae потурати

Ти мудрий не суддя

Бо ти ніколи не дізнаєшся ... Про мене!