Paskutinė Diena - FOJE

Žuvys giliai kaip ir paukščiai aukštai

Tai tik amžinai neatsiejami broliai

Mano namai begaliniai laukai

Visada šalia nepasiekiami toliai

Jūros dugne sudaužytam laive

Miega niekam jau nepriklausantys grobiai

Mano turtai ten kur paukščių takai

Niekam niekada nepasiekiami lobiai

Kai tik sutems atsinešiu vandens

Paskandinsiu jame savo jauną veidą

Ir kai po nakties saulė vėl patekės

Prisiminsiu kaip ji prieš tai nusileido

Šiandien yra paskutinė diena

Gaila tik džiaugsmu negaliu pasigirti

Mano sode begalybė žiedų

Medžiai visada taip atrodo prieš mirtį

Риба така ж глибока, як і птахи високо

Це лише вічні нерозлучні брати

Мій дім — безкрайні поля

Не завжди далеко

Зазнав аварії на морському дні

Лут, який більше не належить до сну

Моє багатство там, де пташині стежки

Скарби ніколи нікому не доступні

Я принесу води, як тільки стемніє

Я занурю в нього своє молоде обличчя

І коли сонце знову сходить після ночі

Я пам’ятаю, як вона приземлилася до цього

Сьогодні останній день

Шкода, що можу похвалитися тільки радістю

У моєму саду безкінечні квіти

Перед смертю дерева завжди виглядають так