The Day We'll Be Gone - Fleshgod Apocalypse

Closed, the eyes of the dead

Yet I can see you all black surrounding my old abode

A cry breaking the silence

Lament of a mourner washing pain away like rain

Life, the day we’ll be gone

(Life, the greatest of all lies)

A step into the unknown

(The time to blink our eyes and we’re gone)

Free from all fears

(Before we die)

Crave the peace of our earth

(Crave our immortality)

Finally back to the place we belong

(As the memory resides in our name and fills the hearts)

Lone, my body rests

May the earth lie lightly upon my defenseless spoils

Void, epiphany of absence

Fading all my senses into the eternal night

Vacuum

Time, the day we’ll be gone

(Time, illusion of our mind)

The sleep of no return

(The nemesis of the most foolish longing)

Where everything’s clear

(Eternity is)

Fame resounds in the words

(Fame, when back to dust again, is inert)

The true epitaph that will live forever

(And all that remains, it can be love or)

Pain, afflicting the hearts

(Pain we inflicted on other men)

Infecting the souls

(Infernal torment lasts for the ones we leave behind)

It’s carved in the memories of our sons

(Face, oh, who we really are)

Face what we’ve become

(Laid bare before the highest judge, the memory)

It shapes in the mirror a man we don’t know

Shine

Before returning to dust

Accept the finite nature of flesh and carpe diem

Live each day as if it’s your last

Unburdened of paralyzing dreads, move past

As the master taught us

Cold, the hand of fate

Cruel, falls down relentless the curtain on passing flesh

Death, the close of existence

The mother of all fears and despair of mankind

Is nothing but life

Закриті, очі мертвих

Але я бачу, як ви всі чорні навколо моєї старої обителі

Крик, що порушує тишу

Плач плакального, що змиває біль, як дощ

Життя, день, коли нас не буде

(Життя, найбільша брехня)

Крок у невідоме

(Час моргнути очима, і ми пішли)

Вільний від усіх страхів

(Перш ніж ми помремо)

Прагніть миру на нашій землі

(Прагни нашого безсмертя)

Нарешті повернемося до місця, яке нам належить

(Оскільки пам’ять перебуває в нашому імені та наповнює серця)

Самотній, моє тіло відпочиває

Нехай земля легко ляже на мої беззахисні здобичі

Порожнеча, просвітлення відсутності

Згасаю всі мої почуття у вічну ніч

Вакуумний

Час, день, коли нас не буде

(Час, ілюзія нашого розуму)

Сон без повернення

(Немезида найдурнішої туги)

Де все зрозуміло

(Вічність є)

У словах звучить слава

(Слава, коли знову повертається в прах, інертна)

Справжня епітафія, яка буде жити вічно

(І все, що залишиться, може бути любов або)

Біль, що мучить серця

(Біль, який ми завдали іншим чоловікам)

Зараження душ

(Пекельні муки тривають для тих, кого ми залишаємо)

Це вирізано в спогадах наших синів

(Обличчя, о, хто ми насправді)

Зустрічайте те, ким ми стали

(Оголене перед вищим суддею, пам'ять)

У дзеркалі вона формує людину, яку ми не знаємо

Блиск

Перш ніж повернутися в прах

Прийміть кінцеву природу flesh and carpe diem

Живіть кожен день, наче востанній

Не обтяжені паралізуючими страхами, пройдіть повз

Як навчив нас майстер

Холодна, рука долі

Жорстокий, невблаганно падає завіса на плоті, що проходить

Смерть, завершення існування

Мати всіх страхів і відчаю людства

Це не що інше, як життя