Dance of Druids - Fferyllt

Old stones by the sun will be lighted

Summer’s longest day will begin

We’ll make a sacrifice to remind

The Gods and Goddesses for our win

The cheerful clang of the sickle is around —

Anticipating the pleasure of Gods

We’re making better our beautiful ground

Our native land spilling enemy’s blood

Hands to sun we have raised…

Fire of hearts and mood of Midsummer is reflecting in our eyes…

Druids gather in glade of the forest

Silently talking near stone altar

The scoured echo of the oldest stories

Is flying through branches to the Northern stars

«We're there… We’re staying on our Great land

With bowls full of a glimmer blood…

For you, the Gods, our open hearts and

For sun, its arrows through the clouds…

Between the elements our freedom

It’s time to glorify the crop…

Let’s fade everything we needn’t

And ask the win in future war!»

When spirits of the forest are dancing near the fire

The twilight will come to us from horizon’s line

The silence has enveloped the loudest someone’s crying…

And summer’s songs of birds and wind will recall in our mind

«The Gods!

Take the gifts from our land

And give the goodwill for our tribe

We’ve sent in battle not one thousand

Their names by ice wind have been scribed…

No more our land will be another’s…

Our wish is enemy’s fast death

The Queen of Hel will waiting for them

When they are gone by icy breath…»

The northern night is closer;

the longest day is ending…

Old stones are raying the heat like from entrails of Earth

And in the middle of the world named Midgard we’re standing

While in the bowl is impious blood of a christian girl

Старі камені від сонця будуть освітлені

Почнеться найдовший день літа

Ми принесемо жертву, щоб нагадати

Боги та богині за нашу перемогу

Навколо — веселе брязкіт серпа —

Передчуття Божої насолоди

Ми покращуємо нашу прекрасну землю

Наша рідна земля проливає кров ворога

Руки до сонця ми підняли…

Вогонь сердець і настрій середини літа відбиваються в наших очах…

Друїди збираються на поляні лісу

Тихо розмовляючи біля кам’яного вівтаря

Почищений відлуння найдавніших оповідань

Летить крізь гілки до Північних зірок

«Ми там… Ми залишаємося на нашій Великій землі

З мисками, повними проблискуючої крові…

Для вас, Боги, наші відкриті серця і

Для сонця, його стріли крізь хмари…

Між стихіями наша свобода

Настав час прославити врожай…

Давайте згасимо все, що нам не потрібно

І проси перемогу в майбутній війні!»

Коли духи лісу танцюють біля вогню

Сутінки прийдуть до нас із лінії горизонту

Тиша огорнула найгучніший чийсь плач...

І літні пісні пташок і вітру згадатимуть у нашому розумі

«Боги!

Бери дари з нашої землі

І дай доброї волі для нашого племені

Ми відправили в бій не одну тисячу

Їхні імена написані крижаним вітром…

Наша земля більше не буде чужою…

Наше бажання — швидка смерть ворога

Королева Пекла буде чекати на них

Коли їх зникне крижаний подих…»

Північна ніч ближче;

найдовший день закінчується…

Старе каміння випромінює тепло, як із надр Землі

І посеред світу на ім’я Мідгард ми стоїмо

Поки в чаші — нечестива кров християнки