Fensterlose Zeit - Ferris MC

Der Frühling wird endlich seinem Ruf gerecht

Das Eis ist weg, der ganze Dreck

Das grüne und blaue kommen aus ihrem Versteck

Das fade und graue wäscht sich raus, wie ein Fleck

Hab mein gefräßiges Herz an den Nagel gehängt

Die Ketten drum herum hab ich weggesprengt

Hab meine Füße auf den harten Asphalt gestellt

Und meine Flügel, schwer wie Blei, ins Meer versenkt

Ich hab die falschen Freunde vom Hof gejagt

Die Zweifel angeklagt und die Angst vertagt

Die Stunde Null hat begonnen

Aus der Asche entsprung', der Sommer kann komm’n

Und wenn ich wieder fall', fall' ich auf Beton

Und wenn es mich nicht umbringt, hab ich Zeit gewonnen

Bin ich nicht da, soll man mich vermissen

Ich steh auf den Stühlen und sitze nicht dazwischen

Ich hatte Glück, denn sie hat mich befreit

Ich bin zurück, endlich zurück

Aus der fensterlosen Zeit

Aus der fensterlosen Zeit

Ich hab mehrmals verloren, um einmal zu gewinnen

Um nach jedem Scheitern wieder neu zu beginnen

Sie hat mich einmal berührt, für immer geheilt

Die alte Haut aufm Boden verteilt

Ich kann die Augen wieder öffnen, gewöhn mich ans Licht

Kann jetzt klar sehen, hab jetzt freie Sicht

Ich werd wie die Drachen vom Himmel steigen

Tausend Geigen sollen mich begleiten

Schlage Wellen, um den Sturm zu entfachen

Lass ihn mit 300 Sachen in die Stadt rein krachen

Ich bin nicht mehr getrieben, ich lass mich treiben

Und wenn ich schonmal da bin, werd ich auch bleiben

Wie ein Dieb war ich auf der Flucht vor ihr

Doch sie hat mich gefunden, schon nach wenigen Stunden

In einem fensterlosen Raum kam mir die Zeit abhanden

Wie kalt und ausgebrannt ich war, hab ich lange nicht verstanden

Die Müllabfuhr hätte mich fast eingesackt

Wie ein alter Sack, der nichts mehr von alleine packt

Doch eine Stimme hat gesagt: Es ist zu früh um aufzugeben

Meine Zeit sei gekommen, um es anzunehmen — dieses Leben

Весна нарешті виправдовує свою репутацію

Лід пішов, весь бруд

Зелено-сині вилазять із схованки

М'який і сірий колір змивається, як пляма

Я повісив своє ненажерливе серце

Я здув ланцюги навколо нього

Поставив ноги на твердий асфальт

І мої крила, важкі, як свинець, утопилися в морі

Я вигнав не тих друзів з ферми

Сумніви звинуватили, а страх відклали

Нульова година почалася

Виникнувши з попелу, може настати літо

І якщо я знову впаду, то впаду на бетон

І якщо це мене не вб’є, я виграв час

Якщо мене не буде, ти повинен за мною сумувати

Я стою на стільцях і не сідаю між ними

Мені пощастило, бо вона мене звільнила

Я повернувся, нарешті повернувся

З часу без вікон

З часу без вікон

Я кілька разів програв, щоб один раз виграти

Починати знову після кожної невдачі

Вона торкнулася мене одного разу, зцілила назавжди

Розкладіть стару шкіру на підлозі

Я знову можу відкрити очі, звикнути до світла

Тепер можна чітко бачити, мати чітке бачення зараз

Я піднімуся з неба, як повітряні змії

Тисяча скрипок буде мені супроводжувати

Створюйте хвилі, щоб викликати шторм

Нехай він врізається в місто на швидкості 300 км/год

Мене більше не керують, я дозволяю себе керувати

І поки я там, я залишуся

Я тікав від неї, як злодій

Але вона знайшла мене лише через кілька годин

У кімнаті без вікон я втратив час

Я довго не розумів, наскільки я замерз і згорів

Сміттєвоз мало не забив мене

Як старий мішок, який уже сам нічого не може спакувати

Але голос сказав: ще рано здаватися

Прийшов мій час прийняти це — це життя