Die Corrida - Felix Meyer

Seitdem ich die ganze Zeit wartend in dieser finsteren Kammer steh,

wo der Gesang und das Gelächter am Ende des Ganges nicht vergeht.

Irgendwer hat das Schloss berührt,

ich bin in’s gleißende Licht getaucht.

Hab mir die Trompeten, die Absperrgitter

und drum herum die Leute angeschaut.

Am Anfang dachte ich noch, dass man sich hier auch verteidigen kann,

doch bald schon wurde klar, dass dieser Platz keinen Rückweg hat.

Sie haben den Ausgang abgesperrt,

sie hatten Angst ich würde fliehen.

Am Ende werd ich sie wohl bekommen,

diese alberne Tänzerin.

Kann man diese Welt ernst nehmen?

Oh Andalusien, ich erinner mich: Felder, die voller Kakteen waren.

Ich werde nicht zittern vor diesem kleinen, vertrottelten Hampelmann.

Ich werd ihn packen mit seinem Hut

und ihn wie eine Sonne drehen.

Heut Abend wird die Frau vom Torero

ruhig schlafen gehen.

Kann man diese Welt ernst nehmen?

Kann man diese Welt ernst nehmen?

Ich hab die Trugbilder verfolgt

und dabei um ein Haar ihre Tänzerinnen berührt.

Sie haben mir mit aller Kraft in den Hals geschlagen,

auf dass ich mich beugen werd.

Wo kommen die Akrobaten her

mit ihren Kostümen aus Papier.

Ich habe niemals gelernt,

wie man sich gegen Puppen wehrt.

Ich spür den Sand, auf dem mein Kopf liegt — ein Wahnsinn, wie gut es tut.

Ich hab gebetet, dass alles aufhört — Andalusien, die Erinnerung.

Ich hör sie lachen, wie ich röchel,

und wie sie tanzen, bin ich besiegt.

Ich hätte nie geglaubt, dass man sich

so sehr um ein Grab vergnügt.

Kann man diese Welt ernst nehmen?

Si, si hombre, hombre.

Baila baila!

Hay que bailar de nuevo.

Y mataremos otros.

Otras vidas, y otros toros.

Y mataremos otros.

Kann man diese Welt ernst nehmen?

З тих пір, як я чекаю в цій темній кімнаті,

де спів і сміх не стихають у кінці проходу.

Хтось торкнувся замка

Я занурений у палаюче світло.

Взяв мені труби, бар’єри

і озирнувся на людей.

Спочатку я все ще думав, що тут можна захиститися,

але незабаром з'ясувалося, що цього місця немає дороги назад.

Вони заблокували вихід

вони боялися, що я втечу.

Зрештою, напевно, я його отримаю

цей дурний танцюрист.

Чи можете ви сприймати цей світ серйозно?

О, Андалусія, я пам'ятаю: поля, повні кактусів.

Я не буду тремтіти перед цим маленьким дурним стрибуном.

Я схоплю його за капелюх

і обертай його, як сонечко.

Сьогодні тореро стане його дружиною

лягай спати спокійно.

Чи можете ви сприймати цей світ серйозно?

Чи можете ви сприймати цей світ серйозно?

Я ганявся за міражами

і мало не торкнувся її танцюристів.

Вони щосили били мене в шию

щоб я вклонився.

Звідки беруться акробати

з паперовими костюмами.

Я так і не навчився

як захиститися від маріонеток.

Я відчуваю пісок, на якому лежить моя голова - неймовірно, як це добре.

Я молився, щоб усе припинилося — Андалусія, пам’ять.

Я чую, як вони сміються, коли я задихаюся

і коли вони танцюють, я зазнаю поразки.

Я б ніколи не повірив цьому

так радісно коло могили.

Чи можете ви сприймати цей світ серйозно?

Si, si hombre, hombre.

Бейла Бейла!

Hay que bailar de nuevo.

Y mataremos otros.

Otras vidas, y otros toros.

Y mataremos otros.

Чи можете ви сприймати цей світ серйозно?