Siamo noi - Fausto Leali

Novità, non è cambiato niente in questa città

Schiacciata dalla boria e dalla stupidità

Da un sogno di un cretino

E da una guerra che non scoppia mai

Fedeltà, una parola senza storia sarà

Il grido di un bambino al buio si perderà

La crosta di un panino e la miseria che non muore mai

È tutto dentro di noi

Tutto qui dentro di me

Ed hai ragione anche tu

Devo scavare di più

C'è una luce, vedrai

Oltre quest’ovvietà

(Siamo noi)

E questi occhi pieni di dolore

E questa barba lunga da morire

(Siamo noi)

E una stazione dove il treno non arriva mai

Crudeltà è una nazione che non crede in Dio

Un Dio che non crede in me

E in questo gran casino, sì, ci sono dentro anch’io

Umiltà, una parola senza gloria, chissà

Una medaglia alla memoria, ambiguità

E sulla luna è questa giungla impenetrabile

Siamo noi i mostri intorno al fuoco della notte, sì noi

I marinai dispersi, siamo noi

Cattolici, perversi, maschere ma siamo noi

Vogliamo sempre di più

Noi stessi non siamo mai

Amore non ce n'è più

E spegni quella tv

Non vedi che ormai sto perdendomi?

(Siamo noi)

E questi occhi pieni di dolore

E questa barba lunga da morire

(Siamo noi)

E una stazione dove il treno non arriva mai

E non arriva mai!

(Siamo noi)

E questi occhi pieni di dolore

E questa barba lunga da morire

(Siamo noi)

Cattolici e perversi, maschere ma siamo noi

(Siamo noi)

(Siamo noi)

(Siamo noi)

Новини, в цьому місті нічого не змінилося

Розчавлений нахабством і дурістю

Зі сну ідіота

І від війни, яка ніколи не вибухає

Вірність, слово без історії буде

Дитячий плач у темряві пропаде

Скоринка бутерброда і нещастя, яке ніколи не вмирає

Це все всередині нас

Все тут, всередині мене

І ти також правий

Мені треба ще копати

Є світло, побачиш

Поза цим очевидним

(Ми є)

І ці очі повні болю

І за цю довгу бороду варто померти

(Ми є)

Це станція, куди поїзд ніколи не прибуває

Жорстокість - це нація, яка не вірить в Бога

Бог, який не вірить у мене

І в цьому великому безладі, так, я теж в ньому

Смирення, слово без слави, хто знає

Медаль за пам'ять, неоднозначність

А на місяці ці непрохідні джунглі

Ми монстри навколо нічного вогню, так, ми

Зниклі моряки – це ми

Католики, збоченці, маски, але це ми

Ми завжди хочемо більше

Ми самі ніколи не є такими

Любов пройшла

І вимкнути цей телевізор

Хіба ти не бачиш, що я зараз заблукаю?

(Ми є)

І ці очі повні болю

І за цю довгу бороду варто померти

(Ми є)

Це станція, куди поїзд ніколи не прибуває

І воно ніколи не приходить!

(Ми є)

І ці очі повні болю

І за цю довгу бороду варто померти

(Ми є)

Католики і збоченці, маски, але це ми

(Ми є)

(Ми є)

(Ми є)