The Ivory Gate of Dreams - Fates Warning

II.

Cold Daze

The coldness of confusion

Hangs in the morning air as Brazen bells ring reality

To announce the conquerer dawn

Removed from nights fleeting trance

Plunged headlong into cold days

Where in a circle we wander

The barren wastes of our pasts

III.

Daylight Dreamers

Daylight dreamers awaken on Deserts of desperation

Lonely lives learn to live on islands of isolation

Surrounded by violent oceans

of hate and hopeless sorrows

Daylight dreamers envision

tranquil seas in save tomorrows

Dreaming through the darkened day

Along tempest torn strands

Desperately grasping the grains

of hope that flit through our hands

As they fall we tighten our hold

While the waves claim the final few

taken without ceremony

They drift out of view

Washed away with the tides of time

Slipped through our fingers as dreams do IV.

Quietus

From sleeping visions

Daily were torn

In waking hours

Hopes are forlorn

Is all we do and all we dream

doomed to drown in a hopeless stream?

Wishing life were made of lasting visions

in eternal sleep

And if that rest were filled with sorrow

still we’d sleep

In the madness of a silent eternity

We’d find solace in False visions that protect us from reality

Enter ivory gates through midnite skies

Daylight dreamers in private parades

Perform before perpetual dawn

As dusk engulfs the gate of horn.

Ivory towers appear beyond the gate

Invisible fortressess of escape

Traversed by ramparts made of hopes and fears

Impervious to reality

V. Ivory Tower

Behind sullen doors

Untouched within

Safe from summer storms

and winter winds

Relentless tempests

Can weaken walls

Towers falter when

reality calls

Untouchable by all without

Lost in the silken web youth may weave

Tangled threads seem a stronghold

But illusions can deceive

A cold daze plagues the air

Driven by aging winds

The walls give way to the rush

and let reality in VI.

Whispers on the wind

Misty morning on a windswept plain

Embers of a fortress all that remain

The seeds of life that burned within

have flown like whispers on the wind

From the sleepers world

I look towards darkening skys

Through the violet haze of summer storms

The sun leaves tired eyes

VII.Acquiescence

Betrayed by innocence

Deceived by delusions

Plagiarized promises

Pale into empty hopes

Ivory towers bow down

In reference to daylight

As dreamers awaken

In sleepers somber shade

Ocean waves shift leaving

only memories

Final traces of hope

are swallowed in the deep

Despair sends a certain calm

A vague sense of relief

Released from all our longings

Silently we’ll sleep

Hope leads to quiet desperation

When reality obscures the dream

Makes the mind a grave of memories

That wander like the lonely breeze

Whose whispers echo through ruins rust

of towers torn and dreams turned to dust

VIII.

Retrospect (instrumental)

II.

Cold Daze

Холодність розгубленості

Висить у ранковому повітрі, коли Brazen дзвони дзвонять у реальність

Щоб оголосити світанок завойовника

Вилучено з нічного швидкоплинного трансу

З головою поринув у холодні дні

Де по колу ми блукаємо

Безплідні пустки нашого минулого

III.

Денні мрійники

Денні мрійники прокидаються в пустелях відчаю

Самотні люди вчаться жити на острівцях ізоляції

В оточенні жорстоких океанів

ненависті й безнадійного смутку

мрійники денного світла передбачають

спокійне море в зберегти завтра

Мріючи крізь темний день

Уздовж бурі рвані пасма

Відчайдушно хапаючи зерна

надії, яка пролітає в наших руках

Коли вони падають, ми міцніше тримаємось

Поки хвилі забирають останні кілька

взяті без церемонії

Вони зникають із поля зору

Змивається припливами часу

Пролізла крізь наші пальці, як сни IV.

Quietus

Від сплячих видінь

Щодня рвалися

У години неспання

Надії втрачені

Це все, що ми робимо і все, про що мріємо

приречений потонути в безнадійному потоці?

Бажання, щоб життя складалося з тривалих видінь

у вічному сні

І якби цей відпочинок був сповнений сум

ми все одно спали б

У божевіллі тихої вічності

Ми знайдемо розраду у помилкових баченнях, які захищають нас від реальності

Увійдіть до воріт із слонової кістки крізь середньовічне небо

Денні мрійники на приватних парадах

Виконати до вічного світанку

Коли сутінки поглинають ворота рогу.

За брамою з’являються вежі зі слонової кістки

Невидима фортеця втечі

Пройдений валами, створеними з надій і страхів

Непроникний для реальності

V. Вежа зі слонової кістки

За похмурими дверима

Недоторканий всередині

Безпечний від літніх штормів

і зимові вітри

Невпинні бурі

Може послабити стінки

Вежі хитаються, коли

дзвінки реальності

Недоторканий для всіх без

Загублена в шовковому павутині може плести молодь

Заплутані нитки здаються оплотом

Але ілюзії можуть обманювати

Повітря охоплює холодний шок

Керований старіючими вітрами

Стіни поступаються місцем поспіху

і нехай реальність у VI.

Шепіт на вітрі

Туманний ранок на провітрюваній рівнині

Вуглинки фортеці все, що залишилося

Зерна життя, що горіли всередині

летіли, як шепіт на вітрі

Зі світу сплячих

Я дивлюся на темніє небо

Крізь фіолетовий серпанок літніх штормів

Сонце залишає втомлені очі

VII. Погодження

Зраджений невинністю

Обдурений оманами

Плагіатні обіцянки

Блідне в пустих сподіваннях

Вежі зі слонової кістки схиляються

По відношенню до денного світла

Коли мрійники прокидаються

У спальних місцях похмура тінь

Океанські хвилі зміщуються

тільки спогади

Останні сліди надії

ковтають у глибині

Відчай надає певний спокій

Невиразне відчуття полегшення

Звільнений від усіх наших прагнень

Тихо будемо спати

Надія веде до тихого розпачу

Коли реальність затьмарює мрію

Робить розум могилою спогадів

Що блукає, як самотній вітер

Чий шепіт лунає крізь руїни іржі

розірваних веж і перетворених на порох мрій

VIII.

Ретроспектива (інструментальна)