Апатия - Falsegiver

Не хотел я верить этим лживым богам

Впивались клыками в мои белые крылья

Солнце режет насквозь, стекает кровь

По коже чувствую — пробуждается совесть

Сумрак, я устал

Холодное дыхание

Разбудит меня, увижу нож в груди

Ты не жалеешь!

Сука, я устал

Свой взор ты отведи

Как в зеркале сжигают сотни душ смотри

Всё это лишь обман

В который раз опять схожу с ума

Нет времени решать

Своей души терплю я крах

Всё против меня!

Новый красивый ничтожный мой мир

Внутри так уродлив

Blegh!

Бесконечно вбивать

(я уже так устал)

В кисти гвоздь

Руку освобожу

Сожми мою ладонь

И негативом всю душу пропитай

Мы просто сгинем, какой нахуй рай ?!

Солнца свет для нас погас

Новый новый мир в котором я сходил с ума

Не нужно скорби, это не твоя вина

Новый новый мир

Я сошёл с ума

Мне не нужно скорби

От тебя

Вся жизнь так тускло блекнет

Кто сказал, что я исчезну ?!

Мне плевать на ваши судьбы

Я один, никто не нужен

Страх заставляет сердце разорваться на куски

Я один

Я выживу

Blegh!

Не хотів я вірити цим брехливим богам

Впиваються іклами в мої білі крила

Сонце ріже наскрізь, стікає кров

По шкірі відчуваю — прокидається совість

Сутінки, я втомився

Холодне дихання

Розбудить мене, побачу ніж у грудях

Ти не шкодуєш!

Сука, я втомився

Свій погляд ти відведи

Як у дзеркалі спалюють сотні душ дивись

Все це лише обман

Вкотре знову схожу з розуму

Немає часу вирішувати

Своєї душі терплю я крах

Все проти мене!

Новий гарний мізерний мій світ

Всередині такий потворний

Blegh!

Нескінченно вбивати

(я вже так втомився)

У кисті цвях

Руку звільню

Стисни мою долоню

І негативом всю душу просочи

Ми просто згинемо, який нахуй рай?!

Сонце світло для нас погасло

Новий новий світ у якому я сходив з розуму

Не потрібно скорботи, це не твоя вина

Новий новий світ

Я збожеволів

Мені не потрібно скорботи

Від тебе

Все життя так тьмяно блякне

Хто сказав, що я зникну?!

Мені начхати на ваші долі

Я один, ніхто не потрібен

Страх змушує серце розірватися на шматки

Я один

Я виживу

Blegh!