Fu Inle - Fall Of Efrafa

My brother be,

calm amongst withered grain.

Come join me,

from life’s ebb we shall refrain.

Your failing eyes half blindly

stare and glimpse this fevered face,

valediction.

You marked this earth with calloused hands,

broke bread amongst your kin.

Another haggard conquered pawn,

a discarded volunteer.

A husk with an idea of life,

with eyes burning like fire,

valediction.

Cast aside these earthly woes,

you wove this tapestry of battles.

I’ll pay you pittance for your days,

yet loosen all your shackles.

I am the seer in the dark,

the vagabond of yore,

valediction.

I am the sum of all your parts,

and proprietor of all.

A miasma,

the conclusion,

blackmonger of Inlé,

valediction.

Synapses fray,

my form now vivid,

as torpor sets and blood grows tepid.

With every ounce of flesh now offered,

I hold your corpse within my coffers.

Knitted cells now split asunder,

stand alongside me brother.

Take your place amongst my Owsla,

we march at dawn now and forever.

Cross your palms and acquiesce,

take a bow as they ascend.

Scent these grounds with your presence,

ring the change of days now done.

Myselves

The grievers

Grieve

Among the street burned to tireless death

A child of a few hours

With its kneading mouth

Charred on the black breast of the grave

The mother dug, and its arms full of fires.

Begin

With singing

Sing

Darkness kindled back into beginning

When the caught tongue nodded blind,

A star was broken

Into the centuries of the child

Myselves grieve now, and miracles cannot atone."

будь мій брат,

спокій серед висохлого зерна.

приєднуйся до мене,

від життєвих відливів ми утримаємося.

Твої невдалі очі напівсліпо

подивитись і поглянути на це гарячкове обличчя,

прощання.

Ти позначила цю землю мозолистими руками,

ламав хліб між твоїми родичами.

Ще один знесилений завойований пішак,

викинутий волонтер.

лушпиння з уявленням про життя,

з очима, що горять, як вогонь,

прощання.

Відкинь ці земні біди,

ви виткали цей гобелен з битв.

Я заплачу тобі мізер за твої дні,

але розв’яжіть усі свої кайдани.

Я провидець у темряві,

бродяга минулого,

прощання.

Я сума всіх твоїх частин,

і власник всіх.

міазма,

висновок,

торговець інле,

прощання.

Синапси б'ються,

моя форма тепер яскрава,

у міру того, як настає заціпеніння, а кров стає прохолодною.

З кожною унцією м’яса, що пропонується,

Я тримаю твій труп у своїй скарбниці.

В'язані клітини тепер розділяються,

стань поруч зі мною, брате.

Займіть своє місце серед моєї Owsla,

ми маршируємо на світанку зараз і назавжди.

Схрестити долоні і погодитися,

вклоняйтеся, коли вони піднімаються.

Відчуйте ці землі своєю присутністю,

повідомити про зміну днів.

Я сам

Скорботники

Сумувати

Серед невтомної вигорілої вулиці

 Дитина кілька годин

З його розминаючим ротом

Обгорілий на чорній груді могили

Мати копала, і її руки повні вогню.

Почніть

Зі співом

Заспівай

Темрява знову спалахнула на початку

Коли спійманий язик кивнув наосліп,

Зірка була зламана

У століття дитини

Я зараз сумую, і чудеса не можна спокутувати».