Звонок - Фактор 2

Ночная автомагистраль, дорога будто заколдована

Густым туманом атакована

Переплетения дорожных изъян гипнотизируют

На крепкий сон агитируют

Уже девятый час в пути, усталость дает о себе знать

Как же хочется спать

Мозг отрубается на несколько секунд

И мне снится, что я ложусь, но увы, не в кровать

Так все, надо как-то взбодриться

Не помешала бы сейчас холодная водица

За руль покрепче руками схватиться

Может быть попробовать домой дозвониться?

Беру мобилу, набираю номер телефона

И аккуратно выключаю звук магнитофона

Привет малыш!

Совсем уже немного осталось

И на этой фразе почему-то сердце сжалось

Как же сильно нужно любить

И так жадно домой хотеть

Как же нужно боготворить

Чтоб не заметить смерть

Её голос звучал так нежно по родному

Он с каждым километром становился ближе к дому

Она пыталась взбодрить его нежными словами

Цензуры не было местами

Любовные ласки на расстоянии

Плавно перешли в разговор о малыше:

Они готовились стать родителями скоро

Ребёнок будто слышал все и буянил в животе

Желанную беседу потревожил звонок

Домашнего телефона, кто же это сделать смог

В столь поздний час?

Любимый, я подниму, не клади трубку

Сейчас обратно подойду

Простывший голос сержанта ужасный хрип

Сообщил о том, что муж ее погиб

В автокатастрофе, два часа назад

Молчание, ужас, обморок, ад

Его сотовый так и не был найден на месте аварии

И она ждет, что когда-нибудь он позвонит ей еще раз

Как же сильно нужно любить

И так жадно домой хотеть

Как же нужно боготворить

Чтоб не заметить смерть

Как же сильно нужно любить

И так жадно домой хотеть

Как же нужно боготворить

Чтоб не заметить смерть

Нічна автомагістраль, дорога ніби зачарована

Густим туманом атакована

Переплетення дорожніх вад гіпнотизують

На міцний сон агітують

Вже дев'ята година в дорозі, втома дає про себе знати

Як хочеться спати

Мозок відрубується на кілька секунд

І мені сниться, що я лягаю, але на жаль, не ліжко

Так все, треба якось підбадьоритися

Не завадила би зараз холодна водиця

За кермо міцніше руками схопитися

Можливо спробувати додому додзвонитися?

Беру мобілу, набираю номер телефону

І акуратно вимикаю звук магнітофона

Привіт малий!

Зовсім уже трохи лишилося

І на цій фразі чомусь серце стислося

Як сильно потрібно любити

І так жадібно додому хотіти

Як же треба обожнювати

Щоб не помітити смерть

Її голос звучав так ніжно по рідному

Він з кожним кілометром ставав ближче до будинку

Вона намагалася підбадьорити його ніжними словами

Цензури не було місцями

Любовні ласки на відстані

Плавно перейшли в розмову про малюка:

Вони готувалися стати батьками скоро

Дитина ніби чула все і буянила в животі

Бажану бесіду потривожив дзвінок

Домашнього телефону, хто це зробити зміг

У таку пізню годину?

Коханий, я підніму, не клади трубку

Зараз підійду назад

Простий голос сержанта жахливий хрип

Повідомив про те, що чоловік її загинув

В автокатастрофі, дві години тому

Мовчання, жах, непритомність, пекло

Його стільниковий так і не був знайдений на місці аварії

І вона чекає, що колись він зателефонує їй ще раз

Як сильно потрібно любити

І так жадібно додому хотіти

Як же треба обожнювати

Щоб не помітити смерть

Як сильно потрібно любити

І так жадібно додому хотіти

Як же треба обожнювати

Щоб не помітити смерть