Предположим - Фактор 2

Первый Куплет:

Предположим, что нет больше белого света

Нет ни осени, ни зимы, ни весны, ни лета

Лишь один ты остался на мёртвой планете

Всё живое сгорело дотла, как табак в сигарете

Предположим, что всё же такое случилось

Чувство страха в стократном размере уже обострилось

И вся жизнь легко промелькнула перед глазами

И тебе в один миг захотелось прижаться к маме

Припев:

Боль сжимает виски, совесть бьёт по воспоминаниям

И уже к сожалению ничего не вернуть

Почему же при жизни мы не понимаем

Что в любую секунду навеки можно уснуть!

Боль сжимает виски, совесть бьёт по воспоминаниям

И уже к сожалению ничего не вернуть

Почему же при жизни мы не понимаем

Что в любую секунду навеки можно уснуть!

Второй Куплет:

Ты жалеешь о том, что всё было без смысла

И о том, что небрежно так время своё прожигал

Что ответственность бесполезно зависла,

А про глупые чувства любви и не вспоминал

Предположим, что нет у тебя больше шанса

Всё исправить, наладить, собрать то, что есть по кускам

«Ты задумайся, друг, а будет ли Завтра?

И сегодня уже то что есть разложи по местам.»

Припев:

Боль сжимает виски, совесть бьёт по воспоминаниям

И уже к сожалению ничего не вернуть

Почему же при жизни мы не понимаем

Что в любую секунду навеки можно уснуть!

Боль сжимает виски, совесть бьёт по воспоминаниям

И уже к сожалению ничего не вернуть

Почему же при жизни мы не понимаем

Что в любую секунду навеки можно уснуть!

Перший Куплет:

Припустимо, що немає більше білого світла

Немає ні осені, ні зими, ні весни, ні літа

Лише один ти залишився на мертвій планеті

Все живе згоріло вщент, як тютюн у сигареті

Припустимо, що все таке трапилося

Почуття страху в стократному розмірі вже загострилося

І все життя легко промайнуло перед очима

І тобі в одну мить захотілося притулитися до мами

Приспів:

Біль стискає віскі, совість б'є за спогадами

І вже на жаль нічого не повернути

Чому ж за життя ми не розуміємо

Що будь-якої секунди навіки можна заснути!

Біль стискає віскі, совість б'є за спогадами

І вже на жаль нічого не повернути

Чому ж за життя ми не розуміємо

Що будь-якої секунди навіки можна заснути!

Другий Куплет:

Ти шкодуєш про те, що все було без сенсу

І про том, що недбало так час свій пропалив

Що відповідальність марно зависла,

А про дурні почуття любові і не згадував

Припустимо, що немає у тебе більше шансу

Все виправити, налагодити, зібрати те, що є по шматках

«Ти задумайся, друже, а чи буде завтра?

І сьогодні вже те що розклади по місцях.»

Приспів:

Біль стискає віскі, совість б'є за спогадами

І вже на жаль нічого не повернути

Чому ж за життя ми не розуміємо

Що будь-якої секунди навіки можна заснути!

Біль стискає віскі, совість б'є за спогадами

І вже на жаль нічого не повернути

Чому ж за життя ми не розуміємо

Що будь-якої секунди навіки можна заснути!