Ты прости меня - Фактор 2

"Ты прости меня"

В ответ услышал я.

Сколько лет прошло,

А ты все время лгала.

Барабанил дождь по крыше,

И гремела гроза.

Я не знаю что мне делать-

Я схожу с ума.

Я возвращался поздним вечером,

С работы я домой спешил.

И что приду сегодня раньше,

Тебя предупредить забыл.

Конфеты и шампанское,

Немного винограда

Купил, чтобы отметить

Нам с тобою нашу дату.

По лестнице я поднимаюсь не спеша

И открываю тихо дверь: вот это да!

Обувь стоит мужская, висит пальто.

И тут от левых мыслей затрясло меня всего.

Я переборол в себе страх и тихо двинулся в зал,

И как будто мне назло там кто-то круто застонал.

И я представил свою девушку в чужих руках,

Да не может этого быть.

И вытер слезы на глазах.

Захожу я, а там любимая моя лежит и стонет

Под каким-то мужиком и как змея

Извивается под ним так,

Как подо мной не извивалась никогда.

"Ты прости меня"

В ответ услышал я.

Сколько лет прошло,

А ты все время лгала.

Барабанил дождь по крыше,

И гремела гроза.

Я не знаю что мне делать-

Я схожу с ума.

Я не поверил своим глазам,

Но это было наяву, окаменевший

Я стоял и думал: Не переживу такого позора

И руки сжались в кулаки,

Адреналин стал выделяться в моей крови.

Ну что за стерва ты?

Неужели тебе не хватало моей любви?

А?

Скажи, я думал счастливы мы были,

Друг друга взаимно любили.

Я не знал, что утонула ты во лжи.

В гневе я иду на кухню и беру там нож.

Как я тебя люблю, сейчас ты поймешь.

Холодная сталь пронзает тело того,

Кто осмелился посягнуть на чужое добро.

Ну что за стерва ты?

Неужели тебе не хватало моей любви?

А?

Скажи, я думал счастливы мы были,

Друг друга взаимно любили.

Я не знал, что утонула ты во лжи.

"Ты прости меня"

В ответ услышал я.

Сколько лет прошло,

А ты все время лгала.

Барабанил дождь по крыше,

И гремела гроза.

Я не знаю что мне делать-

Я схожу с ума.

"Ти пробач мене"

У відповідь я почув.

Скільки років минуло,

А ти весь час брехала.

Барабанив дощ по даху,

І гриміла гроза.

Я не знаю що мені робити-

Я божеволію.

Я повертався пізно ввечері,

З роботи я поспішав додому.

І що прийду сьогодні раніше,

Тебе попередити забув.

Цукерки та шампанське,

Трохи винограду

Купив, щоб відзначити

Нам із тобою нашу дату.

Сходами я підводжуся не поспішаючи

І відчиняю тихо двері: ось це так!

Взуття коштує чоловіче, висить пальто.

І тут від лівих думок затрясло мене все.

Я переборов у собі страх і тихо рушив до зали,

І ніби мені на зло там хтось круто застогнав.

І я представив свою дівчину в чужих руках,

Не може цього бути.

І витер сльози на очах.

Заходжу я, а там моя кохана лежить і стогне

Під якимось мужиком і як змія

Звивається під ним так,

Як піді мною не звивалася ніколи.

"Ти пробач мене"

У відповідь я почув.

Скільки років минуло,

А ти весь час брехала.

Барабанив дощ по даху,

І гриміла гроза.

Я не знаю що мені робити-

Я божеволію.

Я не повірив своїм очам,

Але це було наяву, скам'янілий

Я стояв і думав: Не переживу такої ганьби

І руки стиснулися в кулаки,

Адреналін став виділятися у моїй крові.

Ну, що за стерва ти?

Невже тобі не вистачало моєї любові?

А?

Скажи, я думав щасливі ми були,

Один одного взаємно любили.

Я не знав, що ти втопилася в брехні.

У гніві я йду на кухню та беру там ніж.

Як я тебе люблю, зараз ти зрозумієш.

Холодна сталь пронизує тіло того,

Хто наважився зазіхнути на чуже добро.

Ну, що за стерва ти?

Невже тобі не вистачало моєї любові?

А?

Скажи, я думав щасливі ми були,

Один одного взаємно любили.

Я не знав, що ти втопилася в брехні.

"Ти пробач мене"

У відповідь я почув.

Скільки років минуло,

А ти весь час брехала.

Барабанив дощ по даху,

І гриміла гроза.

Я не знаю що мені робити-

Я божеволію.