Боль навсегда - Фактор 2

А за окном проходит время, и бегут года,

И не исчезнет боль, оставшись навсегда.

Я верю в то, что мертвый город нас с тобой поймет,

И солнце вновь зайдет, вновь зайдет.

Ты сидишь у кровати, где тихо спит твоя дочь.

В мертвом городе властвует ночь.

Рождаются молитвы, оглушая тишину,

Бесполезно растворяясь из последних сил уходит в пустоту.

Да, ведь уже не в первый раз побои на руках.

Да, признайся, в тебе живет страх.

Морально уничтожена и ограничена в правах,

Как раба деспота, держащего тебя в своих руках,

Который редко, но приходит в доску пьяный домой

И радует без разговоров, вас своей тяжелой рукой

На постой делает из хаты проходной двор.

Собутыльники, шалавы, криминальные забавы

Переходят в разбой, и невозможно описать,

Что происходит сейчас с тобой.

Привычное дело для ментов посадить на пару суток

Твоего супруга и его кентов …

Припев (Два раза):

А за окном проходит время, и бегут года,

И не исчезнет боль, оставшись навсегда.

Я верю в то, что мертвый город нас с тобой поймет,

И солнце вновь зайдет, вновь зайдет.

Тучи затянули небо, что будет дальше?

Повышается температура тела,

А менты опять шьют новое дело.

Пока он сидел, дочь уже повзрослела

И сумела оценить серьезность ситуации.

Мать постоянно читала ей нотации

И не давала отца опустить лицом в грязь,

Несмотря на то, что он мразь.

Утром по дороге в школу, как обычно,

Холодный ветер, прохожие смотрят безразлично,

И в этой серой осенней картине

Ты почувствовала что-то родное в мимо проходящем мужчине.

Учебный день прошел успешно,

Спеша домой закинула ты в сумку учебники небрежно.

Дома дверь была открыта и, переступив порог, ты увидела

Избитую мать, лежащую у твоих ног…

Припев (Четыре раза):

А за окном проходит время и бегут года,

И не исчезнет боль, оставшись навсегда.

Я верю в то, что мертвый город нас с тобой поймет,

И солнце вновь зайдет, вновь зайдет.

А за вікном минає час, і біжать роки,

І не зникне біль, залишившись назавжди.

Я вірю в те, що мертве місто нас з тобою зрозуміє,

І сонце знову зайде, знову зайде.

Ти сидиш біля ліжка, де тихо спить твоя дочка.

У мертвому місті панує ніч.

Народжуються молитви, приголомшуючи тишу,

Марно розчиняючись з останніх сил йде в порожнечу.

Так, адже вже не вперше вбої на руках.

Так, зізнайся, у тебе живе страх.

Морально знищено і обмежено в правах,

Як раба деспота, що тримає тебе в своїх руках,

Який рідко, але приходить в дошку п'яний додому

І радує без розмов, вас своєю важкою рукою

На постій робить з хати прохідний двір.

Собутильники, шалави, кримінальні забави

Переходять у розбій, і неможливо описати,

Що відбувається зараз із тобою.

Звична справа для ментів посадити на пару доби

Твого чоловіка і його кентів …

Приспів (Два рази):

А за вікном минає час, і біжать роки,

І не зникне біль, залишившись назавжди.

Я вірю в те, що мертве місто нас з тобою зрозуміє,

І сонце знову зайде, знову зайде.

Хмари затягли небо, що буде далі?

Підвищується температура тіла,

А менти знову шиють нову справу.

Поки він сидів, дочка вже подорослішала

І зуміла оцінити серйозність ситуації.

Мати постійно читала їй нотації

І не давала батька опустити обличчям у грязь,

Незважаючи на те, що він погань.

Вранці по дорозі в школу, як завжди,

Холодний вітер, перехожі дивляться байдуже,

І в цій сірій осінній картині

Ти відчула щось рідне в чоловікові, що проходить.

Навчальний день пройшов успішно,

Поспішаючи додому закинула ти в сумку підручники недбало.

Вдома двері були відчинені і, переступивши поріг, ти побачила

Побиту матір, що лежить біля твоїх ніг.

Приспів (Чотири рази):

А за вікном минає час і біжать роки,

І не зникне біль, залишившись назавжди.

Я вірю в те, що мертве місто нас з тобою зрозуміє,

І сонце знову зайде, знову зайде.