Restless - Fairport Convention

Born between a river and a railroad,

Restlessness has ruled me since i can’t remember when.

There’s something in the wind seems to call me like a friend,

So i guess that i’ll be on my way, on my way again.

There are dreams that i have carried all my lifetime,

And the dreams have made me a stranger in the eyes of many a man.

For i do not count the time and my reasons do not rhyme,

And down the line and on my way, on my way again.

Rolling along like a shipwrecked sailor

Who never finds a home.

Broken lines and signs of failure

Rub me to the bone.

Well i’m weary of the company of strangers,

I’m weary of the city with its heart of hollow stone.

Something in the wind seems to call me like a friend,

So i guess that i’ll be on my way, on my way again.

There’s something in the wind seems to call me like a friend,

So i guess that i’ll be on my way, on my way again.

Yes i guess that i’ll be on my way, on my way again…

Народився між річкою і залізницею,

Неспокій панує мною відколи я не пам’ятаю.

Щось у вітрі, здається, кличе мене, як друг,

Тож я припускаю, що я буду в дорозі, знову в дорозі.

Є мрії, які я носив усе життя,

І мрії зробили мене чуницею в очах багатьох чоловіків.

Бо я не рахую час і мої причини не римуються,

І вниз по лінії, і в моїй дорозі, знову в дорозі.

Котиться, як моряк, який зазнав корабельної аварії

Хто ніколи не знаходить дома.

Ламані лінії та ознаки збою

Розітріть мене до кісток.

Мені набридло товариство незнайомців,

Мені набридло місто з його серцем із порожнистого каменю.

Здається, щось на вітрі кличе мене, як друга,

Тож я припускаю, що я буду в дорозі, знову в дорозі.

Щось у вітрі, здається, кличе мене, як друг,

Тож я припускаю, що я буду в дорозі, знову в дорозі.

Так, я думаю, що я буду в дорозі, знову в дорозі…