Home - Fairport Convention

This is home, and here I’ll stay

Though storm clouds are massing now with every passing day

Where would we go?

What else could I do?

Whatever weather throws at us, together we’ll get through

As we ramble those rosy days of wine

Were any of us ever well aware we were living on borrowed time?

How we rolled and tumbled as seasons spent

Adrift within these city walls all daubed with discontnt

Given strength to see beyond th turning

And the sense to recognise the signs

When you know which boats are built just for burning

You take a pinch of salt with what you hear — read between the lines

Walking these hills and the valley floors

In the mud beneath our boots there lies an older road than yours

That knows its shape and has given it form

It seems that we’re just here and gone before we know we’re born

Given hope against desperation

What a heavenly planet but in a hell of a state

And such small things by way of compensation

Like a dog on a rope and the sweet cherry wood smoking in the grate

This is home, and here I’ll stay

Where I’m sheltered from the winds of change each strange and scary day

So let this be our piece of the sky

And tomorrow we may contemplate the sweet bye and bye

Це дім, і я залишуся тут

Хоча грозові хмари збираються зараз з кожним днем

Куди б ми пішли?

Що ще я міг зробити?

Незалежно від погоди, ми разом здолаємо

Коли ми мандруємо в ці рожеві дні вина

Чи хтось із нас колись добре усвідомлював, що ми живемо на позичений час?

Як ми згорталися й падали протягом сезонів

Блукають усередині цих міських стін, усі покриті невдоволенням

Дали силу побачити за межі повороту

І сенс розпізнавати ознаки

Коли знаєш, які човни побудовані тільки для спалювання

Ви приймаєте щіпку солі з тим, що чуєте — читайте між рядків

Прогулянка по цих пагорбах і долин

У багнюці під нашими черевиками лежить старша дорога, ніж ваша

Він знає його форму і надав їй форму

Здається, що ми просто тут і пішли, не дізнавшись, що ми народилися

Дав надію проти відчаю

Яка райська планета, але в пекельному стані

І такі дрібниці в якості компенсації

Як собака на мотузці, а вишневе дерево димиться в решітці

Це дім, і я залишуся тут

Де я захищений від вітрів змін кожного дивного та страшного дня

Тож нехай це буде наш шматочок неба

А завтра ми можемо споглядати солодке до побачення