L'Italia è di tutti - Fabrizio Moro

Tra la sconfitta e la vittoria il nostro paese ha la sua grande storia

A volte deriso poi massacrato preso a sassate in un grande teatro

Lasciato da solo come un bambino che cerca la mano per il suo cammino

Amato ed odiato a volte cambiato da facce spietate con un bel vestito

L’Italia è di tutti di chi l’ha incontrata negli anni di piombo nell’acqua

passata

Di chi è stato zitto con troppa omertà di chi gli ha negato la verità

Di quelli che stanno coi piedi per terra di chi l’ha difesa facendo la guerra

L’Italia che sogna l’Italia che piange il 2 agosto Bologna

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

Il nostro paese nella sua dolce vita gridando ha strappato la bocca cucita

Coi lividi addosso e il volto riflesso in una bandiera un poco sbiadita

L’ho visto da dietro a un telegiornale sdraiato sul letto di un ospedale

Le scarpe di fango le mani di legno e gli occhi arrossati da lacrime amare

L’Italia è di tutti di chi vuole amarla di chi è stato male soltanto a guardarla

Di chi l’ha umiliata dicendo «lo giuro» e poi gli ha negato persino il futuro

Di un vecchio che è stanco ma infondo ne è fiero e si commuove pensandola in

bianco e nero

L’Italia che cade e rialza la testa e rialza la testa

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

Di chi ha un grande vuoto nell’immaginario è di uno studente universitario

Di chi poi si è arreso ed è andato via e la pensa ogni tanto con malinconia

Le mani pulite le menti tradite di quelli di troppe promesse mancate

Di chi sopravvive nel suo dormiveglia dei morti per mano di un capofamiglia

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

L’Italia è di tutti l’Italia è di tutti

Stringiti ancora un po a me per dare un senso alla vita

Siamo una parte di questo io e te

Між поразкою і перемогою наша країна має свою велику історію

Іноді знущалися, то вбивали камінням у великому театрі

Залишився сам, як дитина, що шукає свою руку на своєму шляху

Улюблені й ненависні часом змінювалися з нещадних облич на красиву сукню

Італія належить усім тим, хто зустрічав її в роки свинцю у воді

пройшов

Про тих, хто мовчав надто багато, про тих, хто заперечив йому правду

З тих, хто стоять ногами на землі тих, хто захищав її війною

Італія, яка мріє про Італію, яка плаче 2 серпня Болонья

Італія належить кожному Італія належить кожному

Італія належить кожному Італія належить кожному

Наша країна в своєму солодкому житті, кричачи, роздерла зашитий рот

З синцями на ньому та його обличчям, відображеним у трохи потьмяному прапорі

Я бачив його з-за випуску новин, який лежав на лікарняному ліжку

Грязьові черевики, дерев’яні руки й очі, червоні від гірких сліз

Італія належить кожному, тим, хто хоче її любити, тим, кому було боляче, просто дивлячись на неї

З тих, хто принизив її, сказавши «клянусь», а потім відмовив їм навіть у майбутньому

Про стару людину, яка втомилася, але в корені пишається цим і зворушена думками про це

чорний і білий

Італія, яка падає і піднімає голову, і піднімає голову

Італія належить кожному Італія належить кожному

Італія належить кожному Італія належить кожному

Хто має велику порожнечу в уяві, той належить студенту університету

З тих, хто потім здався і пішов і думає про це час від часу з меланхолією

Очистіть руки від зраджених уми тих, хто надто багато зламаних обіцянок

З тих, хто вижив у своєму напівсоні померлих від рук домохозяина

Італія належить кожному Італія належить кожному

Італія належить кожному Італія належить кожному

Італія належить кожному Італія належить кожному

Італія належить кожному Італія належить кожному

Тримайся за мене ще трохи, щоб надати сенс життю

Ми є частиною цього, ти і я