110 - Extrabreit

Der Mond hängt satt und bleich im Antennenwald

Die Luft steht starr und klar die Nacht wird kalt

Lachend stirbt auf der leeren Kreuzung ein Reh

Es riecht nach Schnee

Die Nachtwächter hören Musik bis zum frühen Morgen

Die Sozialarbeiter liegen wach und machen sich Sorgen

In den Kinderzimmern werden Zehennägel gekaut

Aber nicht zu laut

Die Schrankenwärter warten auf den TEE

Am Rand der Stadt versinkt eine Nonne im See

Die Friseusen heulen leise in geblümte Kissen

Weil sie es alle wissen

Und durch die eiskalten Straßen weht manchmal ein warmer Wind

Wenn Katzen vögeln schreien sie wie ein Kind

Das Herz pumpt schwer träge blubberndes Blut

Und das ist gut

Місяць повний і блідий висить у антенному лісі

Повітря жорстке і чисте, ніч стає холодною

Олень гине від сміху на порожньому переході

Пахне снігом

Нічні сторожі слухають музику до самого ранку

Соціальні працівники лежать без сну і хвилюються

У дитячих кімнатах гризуть нігті на ногах

Але не дуже голосно

Воротарі чекають на TEE

На околиці міста черниця занурюється в озеро

Перукарі тихо виють у квітчасті подушки

Тому що вони всі це знають

А інколи теплий вітер віє морозними вулицями

Коли коти трахаються, вони кричать, як діти

Серце качає мляво булькаючу кров

І це добре